Хочу з вами поділитися історією зі свого життя. Можливо комусь вона видасться цікавою, а комусь буде підтримкою, якщо ця людина опинилась у схожій ситуації.
Свого Руслана, я зустріла коли мені було дев’ятнадцять. Закохалась я в нього майже з першого погляду, і виявилось, що це кохання було взаємним. Бо вже через рік ми стали на рушничок щастя.
Руслан завжди приділяв велику увагу нашим стосункам, оскільки він був справжнім романтиком, постійно робив мені приємні сюрпризи, не менш приємні подарунки.
За три роки нашого спільного життя, ми багато чого змінили в нашому будинку. З кладової зробили ванну кімнату, тай майже в кожній кімнаті зробили сучасний ремонт, нові меблі і гарний ландшафт на подвір’ї.
Та всі ці три роки ми так мріяли про нашого малюка, та все ніяк у нас не виходило.
Ми розпочали обстежуватися і на одному із таких обстежень у мого чоловіка виявили серйозну недугу.
Ми обидвоє були в подиві від цього, та пообіцяли, що будемо разом з нею боротись. Та все виявилось марним. Через пів року коханого не стало.
Провівши чоловіка в останню дорогу, я з важким серцем поверталась додому, а там свекруха, яка так і не змогла мене полюбити, сказала: “Забирай свої речі і щоб в цьому домі я тебе більше не бачила”.
В наш будинок свекруха впустила свою дочку з сім’єю, а я для неї, наче і не існувала ніколи. Що творилося тоді в моєму серці, один Бог лиш знає.
Та повернувшись в батьківську хату, мої рідні допомогли мені все це пережити.
Кілька років я приходила до себе, щодня бігала на те місце де мій коханий, садила квіти, поливала їх щодня, та згодом наче все відпустила і мені стало легше. Влаштувалась на роботу вчителем молодших класів, майже вся розчинилась в дітях.
А потім зустріла його, і зрозуміла, що я все ж таки приваблива жінка, що я ще здатна покохати.
Іван наче відчував мене повністю. Нам вдвох було добре і я почувалась поряд з ним у безпеці. Згодом ми вирішили жити разом, а до кінця року і узаконили наші стосунки.
Сьогодні у нас троє чудових діток з якими ми почуваємось щасливими. Іван дбає про те, щоб у нас було все і навіть більше. Біля нього я почуваюсь наче принцесою.
Він такий ніжний і уважний, а ще найкращий тато для наших діток. В той момент коли мені здавалось, що все життя закінчилось, я наче народилась знову.
Ось так буває у житті…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
