Отець Іоанн Шанхайський, що народився на Харківщині, жив і робив великі справи в не тільки в себе на Батьківщині, а й в Америці, у Сербії та в Китаї, у Франції і навіть на далекому філіппінському острові Тубабао.
Владика дотримувався закону: служити мовою тієї країни, в якій перебував. У Марселі – французькою, у Китаї – китайською, у Греції – грецькою.
Іоан Шанхайський народився в Харківській губернії 4 червня 1896 року. З дитинства він тягнувся до духовного життя. Французька гувернантка-католичка, яка спостерігала, як зовсім маленька дитина молиться, постить і читає житія святих, була глибоко вражена. У результаті вона прийняла православ’я.
Усюди його поважали та шанували як святого. Він мав дивовижний дар любові. Обожнював дітей, всіляко оберігав їх і допомагав їм. Організував притулок для безпритульних у шанхайських нетрях. Він не сідав за стіл обідати, доки не посадять за стіл хлопчиків, які йому прислуговували.
У отця Іоанна Шанхайського та Сан-Франциського було велике серце і світла душа. Він допомагав біженцям, адже сам сьорбнув горя.
У 25 років йому, дворянинові з вищою освітою, в Югославії доводилося торгувати газетами. Як усі біженці тоді, родина дуже бідувала.
Михайло Максимович, а саме так звали у мирі Іоанна Шанхайського, сам оплачував навчання на богословському факультеті у Белградському університеті. Також він забезпечував літніх батьків. От і доводилося бігати вулицею з газетами, важко заробляючи кожну копійку.
Отець Іоанн відомий своєю прозорливістю та глибокою проникливістю. Його мощі нетлінні.
Єпископ Микола (Велимирович), звертаючись до семінаристів, так відгукнувся про Івана Максимовича: «Діти, слухайте отця Івана; він – ангел Божий у людському образі».
Іоан Шанхайський передбачав події, описані в «Апокаліпсисі» Іоанна.
Коли Іван Шанхайський прочитав Іоанна Богослова, книгу з Нового Завіту, яка розповідає про останні часи, він був дуже здивований.
До юного Іоанна приходили духовні осяяння, описані сотні років тому Богословом. Майбутнє відкрилося святому Іоанну Шанхайському, дуже скромній і праведній людині.
59 років отця Івана немає з нами. Отже, останні часи, про які він попереджав, уже настали.
«Перед кінцем земного життя в ньому буде сум’яття, війни, міжусобиці, хвороби, голод, землетруси. Люди страждатимуть від страху, будуть падати від очікування лиха. Буде не життя, не радість життя, а болісний стан відпадання від життя.
Але буде відпадання не тільки від життя, а й від віри, і Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?
Люди стануть горді, невдячні, заперечуючи Закон Божественний: разом із відпаданням від життя буде й збіднення морального життя. Буде виснаження добра та наростання зла», – говорив він.
«Бог є вогонь поїдай (пор. Євр. 12: 29). Коли предмет торкається вогню, то змінюється: або згоряє, або загартовується. Так людина, торкаючись Бога, або паде, або рятується. Вогонь завжди вогонь! Але ось від дотику до нього виходить і попіл, і сталь, залежно від того, що торкається.
Так відбувається і з людиною, і все залежить від того, що принесе він до вогню Божественного – в якому стані він торкнеться Бога. Наші гріхи – це солома, що згорає під час цієї зустрічі. Треба знати про Страшний Суд і поставитися до того дня і події як слід. Потрібно очистити свою душу, треба молитися. До цієї події треба віднестися ясно і свідомо».
Хто зможе врятуватися в останні часи на думку Іоанна Шанхайського
Отець Іоанн Шанхайський передбачав, що у важкі часи, в останні дні, врятуються лише покірні. Тільки ті люди, які дбають про своє духовне життя.
«Одна з ознак любові – “не дратуватися”. Темна гнівливість, дратівливість, як павутиння, висить у світі над народами, сім’ями та душами. І ця дратівливість людська, іноді викликана дрібницею, знищує життя».
Він вчив:
«Скромність – важкоздійсненна форма добра! Людина болісно думає про те, як би в чому не поставити себе нижче за інше і як би поставити себе вище за інше, не здатна до творчої праці. Тим більше до вищого, духовного.
Марнославство є ознакою не тільки морального, а й розумового застою… І скромність аж ніяк не означає слабкості, як думають деякі, побоюючись скромності. Вона, і тільки вона є сила та доблесть духу.
І на дорозі життя товариств і народів “гординя йде перед кінцем”. Рівень культури прямо пропорційний скромності суспільної та міжнародної.
І тому Слово, яке створило світи, прийняло на Себе життя скромної Людини і пройшло тяжким шляхом життя, показуючи дух скромності, як світло, що веде до нескінченної слави Небесного Царства. Упокорення Христа Ісуса стало печаткою істини в людині».
Нам з вами не дано передбачати майбутнє, але ми повинні бути готові до того, що в будь-який момент слова прозорливого старця отця Іоанна Шанхайського про останні часи можуть здійснитися.
Тільки дбаючи про свою душу, роблячи добрі справи і допомагаючи ближнім, ми зможемо врятуватися.
Віримо в наші сили, в перемогу світла і в наші ЗСУ. Всім миру!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел.
