При першій зустрічі я Оксану прямо запитала, де вона працює. – Ой, вам з “хорошим приданим” невістка попалася. Я не з бідних. Все що маю, сама досягла. Робота дає хороший дохід. Ми з дівчатами “викручуємо” чоловіків в дорогих ресторанах. – Я від почутого за голову взялась. А в Олексія ніби з очима щось, ну не бачить він справжню суть Оксани. Ще такої дівиці під моїм дахом не було!
Наталя та Олексій ніби й створені були один для одного. Обоє мали бізнесменську жилку. Тому, як тільки поженилися, то зразу добре на ногах стояли. Олексій мав павільйон на ринку, де торгував запчастинами до автомобілів, а Наталя точку з м’ясними виробами, яка з часом розрослась по всьому їх місту.
В сім’ї був єдиний син Богдан, якого подружжя балувало та догоджало. Богдану купляли найкращі іграшки, він перший серед друзів їздив на велосипеді. А на повноліття батьки навіть подарували автомобіль.
Наталя розуміла, що скоро в її дім потрапить невістка, бо Богдан був завидним женихом, та так вона боялась цього вибору. Хотіла ж найкращого для сина.
З Оксаною Богдан познайомився в елітному нічному клубі. Дівчина сиділа і сумувала за сусіднім столиком. Богдану наче увірвалося щось в середині. Закохався в красуню з першого погляду, і відразу взявся до роботи.
Дівчина не одразу прийняла хлопця, спершу роздивилася, в чому одягнутий, на чому приїхав, які друзі поруч, але побачене її зацікавило – багатий хлопець. Через деякий час привів Богдан її в свій будинок.
– Мамо, тату! Це Оксана – моя дівчина.
Як тільки сіли за стіл, Оксана показала своє “Я”.
– Я м’яса не їм вже, як два роки, і вам не раджу. Дуже шкідливо для здоров’я.
– Ой, а як так? Наш Богдан обожнює і котлетки і відбивні і кров’яночку.
– Фу-фу! Навіть не говоріть мені про ці страви, – заметушилась дівчина. – Якщо захоче, то нехай сам собі й готує, або вас просить. Я в той час, ні ногою на кухню – запаху не переношу.
В кінці частування дівчина нахабно витягнула “тоненьку” з пачечки, і попросила Богдана вийти з нею на вулицю.
– Добре, хоч не в домі, – говорила обурена Наталя.
З того часу Оксана й оселилася в їхньому шикарному домі. Дівчина нічого не робила. Все що приносило їй задоволення це: солярії, косметологи, масажисти і подруги, з якими вона частенько зустрічалася.
– Дитинко, а ти коли-небудь десь працювала? – якось не витримавши такого ставлення, запитала Наталя.
– Так, звісно. Все що в мене є, це виключно моя заслуга. Довгий час я працювала в компанії, де ми знайомились з чоловіками, і “викручували” їх в дорогих ресторанах. Ні-ні, не подумайте нічого поганого. Найголовніше, що грошей ми заробляли о-го-го.
Мама в цей час взялась за голову. Ще такої дівки їй в хаті бракувало. На роботі дівчата все розпитували, як поживає невісточка.
– Ніяка вона не невістка, а просто дівчина його, але я то скоро зупиню, – говорила Наталя.
Як сказала, так і зробила. Довго описувати всю суть, але вийшло так, що Богдан все менше і менше давав своїй ледарці гроші, а їй таке життя не подобалось.
– Якщо не можеш мене забезпечити, то не пара ти мені, – і пішла. Саме цього і чекала Наталя. Навіть перехрестилась, коли та переступила поріг…
Другу свою невістку Наталя сама привела в хату. Люба працювала в одному з її магазинів. Молодесьнька ще була. Сама з села, а так, як працювати доводилось допізна, то Наталя запропонувала їй пожити у себе.
Не довго була скромною Люба. Все до Богдана підморгувала. Розуміла, що заживе по-багатому, якщо вискочить за такого парубка заміж.
Та Богдан не спішив женитися. Йому й таке життя подобалось. Люба не раз вночі перебиралася до спальні Богдана. Йому то що, чоловік як не як… Але коли Люба заговорила, що пора узаконювати їх стосунки, Богдана наче перетрясло.
– Це з якої то радості? Ти ще зовсім молода та зелена. Спершу закінчи хоча б якийсь коледж. Освіта завжди знадобиться. Все життя попереду.
Дівчина слухала Богдана. Поступила вчитися на заочну форму навчання. Все рідше вона була дома у них, а згодом повідомила Наталі, що зустрічається з хорошим хлопцем, і їде до нього жити. Наталі сподобався такий розклад ситуації. Не подобалась вона їй, ні як господиня, ні як невістка.
Дівчата далі на роботі розпитували, вже про другу невістку, а та лише відмахувалася і говорила : “Бог відвернув і славненько. Значить не його”.
З третьою невісткою Богдан познайомився сам. У Анни був за плечима невдалий шлюб і двійко дітей, але це не завадило Богдану покохати її всім серцем. Дівчина одразу припала до душі і Наталі. А після весілля діти Анни стали називати її бабусею. Наталя світилася від щастя. Вона на роботі те й робила, що хвасталась внучатами.
– Які ж вони в мене розумненькі. Стасик вільно англійською спілкується, а Соломійка на бальних танцях перше місце заняла. Не онуки а золото.
Батьки молодятам купили будинок не далеко від свого. Вони часто зустрічалися, а коли на світ з’явилася їхня спільна дитина, то Наталя передала свій бізнес Анні, а сама стала, майже нянькою для своїх онуків. Так вона любила з ними проводити час.
– Все таки Бог дав мені хорошу невістку. Роботяща, справжня господиня, красуня.
Про першу Оксану вона часто чула від людей. Кажуть міняє свої “папиків” як шкарпетки, а з одним з них навіть дитину народила. Але хай собі… то її життя.
А Люба так з тим чоловіком і живе. Одного разу навіть при зустрічі з Наталкою, просила передати велике дякую Богдану, бо саме він наполіг, щоб та пішла вчитися. Завдяки освіті знайшла хорошу роботу. Сім’я в неї дітки.
– Кожному своє, – говорила жінка, обіймаючи своїх трьох онучків… – Від долі не втечеш!
Фото ілюстративне
