Майже п’ять місяців я утримувала свого хлопця Сергія, який був безробітним. Я сприймала це як належне. Принаймні, поки він щось не знайде.
Однак, коли його мати з’явилася на нашому порозі і розповіла правду про те, скільки грошей у Сергія, я не могла не здивуватися. В туж мить я вказала йому на вихід.
Я вирішила вилити тут свою душу. Я хотіла б поговорити про те, якими можуть бути чоловіки. З першого погляду я знайшла симпатичного та приємного хлопця. Сергій вразив мене своїм ставленням до мене.
Хоча я не з наївних, цього разу цей ярлик мені пасує ідеально. Коли ми з Сергієм познайомилися, він був безробітним. Я не думала, що це важливо для нашого кохання. Так він не має роботи, і що?
Це не є чимось незвичайним у сьогоднішній важкий час. Я не заперечувала, що платила буквально за все.
Сергій пообіцяв, що як тільки він щось знайде, все зміниться. А оскільки я непогано заробляю, то якось не переймалась цією темою. Я завжди прагнула довіри та відкритого спілкування у стосунках. Мені тим більше сподобалося, що Сергій був зі мною відвертий.
Він не соромився говорити про кілька сотень, коли йшов на “каву” з друзями. Він також спокійно просив мене поповнити його телефон раз в місяць.
Я давала йому скільки потрібно і ніколи не питала що й до чого. При першій же нагоді я навіть запропонувала йому переїхати жити до мене в орендовану квартиру, оскільки жила сама.
Я ходила на роботу і заробляла гроші, які потім просто віддавав йому. Єдине, що робив Сергій, так це іноді прибирав в хаті і готував з продуктів, куплених за мої гроші.
Найбільше мені сподобалося те, що вдома мене хтось чекав. Я була одна стільки років, що мені було насправді добре. Я назвала це все коханням. Приблизно через п’ять місяців стосунків нізвідки з’явилася його мама.
Мабуть, він сказав їй, де ми живемо, і вона вирішила нас провідати. Ми запросили її за стіл, все, як годиться, зробили каву і канапки.
Вона подивилася на мене більш ніж суворо.
– Щось не так?, – спитала я. Але на диво мене повністю проігнорували. Ніби мене на кухні немає.
Світлана Валентинівна тільки пирхнула і почала розмовляти з Сергієм.
– Чому ти живеш у такій ямі, коли у тебе стільки грошей? – сказала вона, і горня з гарячою кавою мало не впало мені на коліна.
Сергій зібрався й жестом попросив матері мовчати.
– Ну, Сергію, чому ти живеш у такій ямі, коли маєш стільки грошей?, – я повторила слова його матері.
– Я поясню, – пробурмотів він.
– Що, що? Він тобі не хвалився? – сказала Світлана Валентинівна
– Його батько пішов з того світу деякий час тому. Він успадкував від нього цілий статок. Сергій тобі цього не казав? – додала вона й чекала, що я скажу.
– Сергію?, – я закликала його відповісти. З його виразу я зрозуміла, що Світлана Валентинівна каже правду.
– Якщо у тебе стільки грошей, чому я тебе годую п’ять місяців?
– Не хвилюйся, він теж не хоче мені нічого давати. Ми з його татом були розлучені, тож Сергій єдиний його спадкоємець, – пронизувала вона його поглядом.
– Забирай свої речі і на вихід, – наполегливо сказала я.
– Куди мені піти?
Він поводився як невинне ягня.
– У тебе достатньо грошей, щоб піти куди завгодно, – підвищила я голос і почала кидати в нього його речі.
Світлана Валентинівна слідувала за ним і весь час лаяла його. Я була закохана, але не настільки, щоб не відправити його на всі чотири сторони. Я просто не розумію, навіщо він усе це зробив, коли в нього були гроші.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
