Ой, і яку ж це доньку виховала наша сусідка.
Я живу в селі. Багато, що про всіх знаю. А особливо про тих, хто живе поруч.
З чоловіком Миколою ми дуже побожні, кожної неділі ходимо до церкви, а коли настає піст, суворо дотримуємося всіх настанов.
Тож не дивно, що наш синок Андрійко, і донька Анна теж виросли хорошими християнами. Ми частенько читаємо Біблію і щоразу відмовляємо молитву перед їжею. Тож в тому плані в нашій сім’ї все добре.
Чого не можна сказати про нашу сусідку. От і сім’я непутяща. Хоч і до церкви їм 5 хвилин іти, але ніколи вчасно не прийдуть. Завжди мусять запізнитися.
В цій сім’ї тільки мати Марія тягнеться до церкви, а от її чоловік Олег і діти Вікторія та Любомир, зовсім не хочуть йти до церкви.
Завжди перед службою чула верески і гамір, бо чоловік не хоче йти в храм. “Бурі” трішки стихли, коли Олег ще до початку вторгнення виїхав за кордон.
Та це все одно не допомогло. Діти все одно пручалися і на всі намагання матері привчити їх до церкви, тільки те і робили, що огризалися. Дивна ця сімейка.
А мати Марії, Галина Петрівна, якщо і вийшла б до церкви хоча б раз на рік, то було б добре.
Можливо і через це дітям так не хочеться йти до Бога. Щось в них зовсім нема вдячності за дар життя. Але нехай, це вже їхня справа.
Але от нині знову та ж сама ситуація.
Приводить моя сусідка своїх дітей нині до церкви і таке враження, ніби, як на прив’язі привела, зовсім в них не було бажання там бути.
Віка замість того, щоб хреститися і службу слухати уважно, стоїть і розглядає, хто в чому одітий. А Любомир тільки те і робить, що кривляється Віці. Ну як так можна вести себе в церкві?
Ось що ви думаєте? Як можна було так виховати дітей? А ви б змушували ходити дітей до церкви, якщо б вони не хотіли?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
