Приїхала до нас свекруха пожити, поки в її квартирі ремонт йде. І оскільки свекруха сама не знала, чого хоче, то не було цьому ремонту ні кінця ні краю.
За ті 4 місяці, що ця жінка, яка не вміє мовчати, живе у нас, моя голова обертом від великої кількості непотрібної інформації, а на язику скоро з’явиться мозоль від необхідності відповідати. В її присутності я бачила єдиний можливий плюс: допомога з дитиною.
Але, як виявилося, свекруха приїхала зовсім не для цього. Свою присутність в нашій квартирі вона сприймала як відпустку: повний пансіон, обслуговування по вищому розряду – трансфер і розваги, та ще й над невісткою можна позубоскалити. Для свекрухи – відпустка мрії.
Я неконфліктна людина, мені простіше зробити так, як мене просять, ніж відстоювати свою точку зору за допомогою конфлікту. В якомусь сенсі, свекруха не дарма вважає мене тютею. Я ніколи з нею не сперечаюся, навіть тоді, коли Ангеліна Миколаївна сама розуміє, що несе нісенітницю.
І раз вона вважає, що її син буде їсти на сніданок тільки яєчню, яку він не любить, значить, я буду готувати чоловікові яєчню, поки свекруха гостює у нас вдома.
І те, що чоловік снідає через силу – це проблеми чоловіка, адже він будь-якої миті може попросити свою маму не лізти до мене зі своїми повчаннями щодо сніданку. А раз його все влаштовує – навіщо мені роздмухувати?
Єдине, що я готова відстоювати, незважаючи ні на що – виховання дочки. Про що свекрусі було повідомлено ще під час очікування дитини. Як не дивно, свої пориви покритикувати мене як матір, свекруха стримує. Зате в усьому іншому вона розходиться не на жарт.
За 4 місяці життя під одним дахом, свекруха допекла мене так, що я почала замислюватися про переїзд до батьків на той час, поки Ангеліна Миколаївна в нашому будинку. Я і натяками до неї, і у відкриту питала, коли вона вже до себе повернеться, а у відповідь я чула:
– Ой, не знаю наскільки все затягнеться. Колір в каталозі був один, а пофарбували – зовсім інший, мені не подобається. Перероблять – я з’їду від вас.
– Вони так криво поклали плитку, п’яні, напевно, були. Звільнила їх, ось, інших робочих знайду, вони все дороблять і я з’їду.
– Уявляєш, унітаз ще не привезли. Привезуть – я відразу з’їду. А то як я там, без унітаза?
І таких відмовок було багато.
Одного разу свекруха мені заявила:
– Ти навіть не уявляєш, як тобі зі мною пощастило. А знаєш, яка в мене свекруха? Нестерпна, таких світ не бачив. Досі її побоююсь, хоч і не дівчинка вже давно. Діставала мене, як могла, збиткувалася, як хотіла – ніхто їй був не указ. Брр, як згадаю, аж трусить.
Сама того не підозрюючи, свекруха підкинула мені слушну думку: у кого є управа на свекруху? Правильно, у свекрухи.
Я, не довго думаючи, подзвонила і запросила до нас в гості на тиждень бабусю чоловіка – свекруху моєї свекрухи. Ось тільки попередити про гостю чоловіка і його маму я зовсім забула.
…Ранок, чоловік на роботі. Моя свекруха в черговий раз ллє мені у вуха поради по догляду її дорогоцінного синочка. Дзвінок у двері. Ангеліна Миколаївна, примружившись, запитує:
– Ну, і кого ти чекаєш? Хто до тебе ходить, поки чоловік на роботі? Ти – чоловікова дружина, пам’ятай про це!
Свекруха рушила відкривати двері, радісно потираючи ручки в передчутті побачити на порозі чужого чоловіка. Відкрила вона зі словами:
– Ну, і хто тут у нас до заміжніх жінок ходить?
– О, невісточка! 5 хвилин тому про тебе думала: повз смітники йшла – відразу про тебе згадала. Ну, чого дивишся? Пішли, чай мені зробиш. Я тортик принесла. Тільки тобі не дам – шкідливо. Хоча, твоїй фігурі вже ніщо не допоможе, так і бути – пригощу шматочком. – обличчя бабусі чоловіка аж світилося від задоволення, вона не бачила свою невістку вже кілька років.
І – ось збіг – в той же день ремонт у будинку Ангеліни Миколаївни закінчився. Вона спішно зібрала речі, попрощалася і відбула додому.
– Спасибі, велике Вам спасибі, що приїхали! – з усім запалом я дякувала бабусі чоловіка. – Я Вам зараз білизну поміняю, в вітальні розташуйтеся.
– Ні, ні, я не залишуся. Я ж знаю, навіщо ти мене покликала – Невістка моя тебе дістала. Я свою справу зробила, давай, пої мене чаєм, та поїду я. Якщо що – звертайся! – лукаво усміхнулася мені бабуся мого чоловіка.
…В майбутнє я тепер дивлюся з оптимізмом – майбутні візити свекрухи мене більше не лякають і не наводять паніку. Адже у мене є важливий стратегічний союзник – свекруха моєї свекрухи.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
