Я живу у передмісті столиці. А син Роман і невісточка Антоніна в Києві. У мене старенька двокімнатна квартира від чоловіка лишилася, вони живуть аж у трикімнатній новій. Платять іпотеку, але вони добре влаштовані на роботах, можуть собі дозволити. Рік тому у них народився Макарчик, але невістка вже вовсю працює віддалено з дому у своїй японській фірмі.
Та розповідь моя про інше. Я вже не молода, сина я народила у 29 років, а зараз Ромі 35. Я намагаюся підтримувати здоров’я, і іноді їжджу на певні процедури у Київ у приватну клініку. Буває це не часто, раз на два-три місяці. І тоді я зазвичай приїжджаю з ночівлею до дітей, вони не проти.
Ось і того дня минулого тижня я приїхала звечора з передмістя переночувати до сина і невістки, від них ближче добиратися до клініки.
Син відкрив двері, я пройшла у ванну, помила руки. У квартирі пахло запеченою курочкою, картоплею. Але Роман і Тоня і вже смакували «десерт» – суші, вони їх полюбляють, і дивилися кіно на великому екрані кухонного телевізора.
– Мамо, сідайте вечеряти! Я вам все подам, – запросила Тоня.
Я погодилася і подякувала зарані, та спочатку пішла привітатися зі сплячим онучком Макарчиком.
Навшпиньках я пройшла у дитячу, дитина мирно спала, затишно посопуючи. Але те, що я побачила! Дитині – рік, а в кулачку у нього затиснута куряча обгризена кісточка від запеченої курки! Макарчик прицмокував її і спав. І явно це ж не він об’їв з неї все м’ясо! Та і це ж додуматися – дати таке дитинці маленькій!
Я просто вилетіла зі спальні назад у кухню. Я так кричала.
Але мені сказали:
– Мамо, та чого ви? Що тут такого? Ми його від пустушки тільки завдяки цьому методу і відучили, замінивши її курочкою! Дитині подобається смак печеного м’яска, він заспокоюється і смакує собі уві сні, поки ми вечеряємо і спілкуємося між собою.
У мене слів не було. Ось просто не було. А гігієна? А ризик, що він відкусить шматок? Ну ось просто чим вони думають? І ще говорять, що все нормально. Ще й забрати мені у дитини «смачну забавку» не дозволили!
Я вечеряти не стала. Викликала таксі і додому поїхала. Краще, я раніше прокинуся на три години і доберуся, куди мені треба, ніж лишатися у домі, де так поводяться з моїм онуком. Бідна дитинка, у кого вона народилася!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com