Парк. Ранок. Пробіжка.
Раптом мене обганяє дівчина. Милуюся, думаю: «наздожену, подивлюся, хто така!». Дівиці, виявляється, більше 40. А біжить, як спритна лань.
Ресторан. Вечір.
Читаю меню. Раптом в мій «кадр» потрапляють жіночі ноги: облягаючі джинси. Що за модна красуня?
Піднімаю очі. Красуні років 50.
Такого ніколи не було. Після п’ятдесяти вічна жіноча доля – пиріжки, внуки, в’язання, тихе згасання під радіо “Мелодія”. І слово «бабуся» як вирок. Сиди, тітко, чи не рипайся. Твоя золота пора минула, витріщайся в віконце на молодих, годуй голубів, мовчки плач в свою авоську.
І раптом вони як вискочать, як вистрибнуть! Круті! Їм за п’ятдесят.
Вони спортивні, веселі, запальні. Їх юність припала на 1980-ті, тоді вони вдихнули звеселяючого духу свободи і досі літають і пустують. «Пили всю ніч, гуляли всю ніч до ранку», як приблизно співав Цой.
Манікюр та педикюр – обов’язково. Косметолога і перукаря не пропустить ні за що. Вона бадьоріша, здоровіша і крутіша своєї молодої дочки. Круті бабусі – феномен нашого часу. Вони собою задоволені. А якщо і незадоволені, підморгують собі в дзеркало і – шусть за двері. Вперед, в театр, на тусовку, на спорт!
На модних виставках суцільно – ті, кому за 40. Молодих мало, молоді дивляться серіали або гіпнотизують комп’ютер чи айфон.
Круті жінки-бабусі всюди встигають. В юності у них було не так багато забав і можливостей, от вони тепер наздоганяють. У них рівне дихання, гаряче серце, глузливий погляд.
У них за плечима – досвід, втрати, нещастя. Зради чоловіка, сварки з дітьми, перші зморшки. «О, боже, ні!»
А тепер все відболіло, діти дуже дорослі. Зморшки? Ну, не сходити ж з розуму від них. Вони не роблять пластичні операції, вони не божевільні. Хоча кремчик вранці і на ніч – святе. І волосся підфарбувати – може, рудою стати?
Вони хвацько вбираються. І не виглядають безглуздо. Безглуздо можна виглядати в молодості: безглузда сумка, дешева сукня, немодні джинси. В молодості вся ця нісенітниця важлива. У тебе «контракт» з суспільством, ти маєш вписуватися в канони, регламент, протокол. Ти – соціальний планктон.
Коли тобі за п’ятдесят – контракт розривається. Як сказала мудра Ізабелла Росселліні, «Вік – це свобода!».
Ти вже нікому нічого не винна, ти живеш, як тобі хочеться, ти – вільна. Тобі плювати, чи будуть мужики витріщатися і обертатися на тебе, тобі начхати, що скажуть занудні подруги. Руді кучері, квітчасту сукню, кеди. І, чорт забирай, в цій свободі, в цьому сміху, в цій розхитаній ході краси і шарму більше, ніж он у тій юній і пружній, яка сидить в ресторані і її вигляд щохвилини – в смартфон: як помада, як чолочка лежить, як вії ляскають? Ціпочка головою поворухнути боїться, ціпочка вся на нервах, ціпочка себе подає. Вона на «контракті».
А поруч сидять три крутих леді, п’ють дороге вино і регочуть.
У них попереду веселий вечір. У них попереду велике цікаве життя. Нехай і зі зморшками.
Дівчата, можна я до вас сяду, га?
Хочеться вогню, а з юними – нудно…
Олексій Бєляков
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
