У Росії хваляться, нібито застосували для авіаудару по підземному арсеналу ракетний комплекс “Кинджал”, але в ЗСУ це поки що не підтвердили.
Російські окупанти завдали удару по підземному складу ракет та авіаційних боєприпасів у Делятині на Прикарпатті. Частина вибухівки здетонувала.
Про це заявив речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
“Справді, ворог завдав удару по наших складах зберігання, які вже були вказані. Тип ракети буде ще встановлено. У нас є пошкодження, є руйнація. Є детонація боєприпасів. Постраждалі уточнюються”, – сказав він.
РосЗМІ пишуть, нібито удар завдано авіаційним ракетним комплексом “Кинджал”. Командування ЗС ЗСУ не може поки що підтвердити цю інформацію.
“Вони застосовують ракети, які летять дві тисячі кілометрів, п’ять з половиною тисяч кілометрів дальності – це і крилаті ракети, і оперативно-тактичні комплекси “Іскандер”, крилаті ракети “Калібр” та інші Х-101, Х-55, Х-555. Була заява про “Кинджал”, яким росіяни вихваляються. Ми не знаємо, яка насправді була ракета”, – сказали в командуванні.
Самі мешканці Делятина кажуть, що ситуація у селі спокійна.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”