Юлечка, вона прекрасна. Середнього зросту, зі світлим волоссям, з короткою стрижкою, але з хорошим об’ємом волосся, і не тільки. Губи у неї пухкенькі, очі великі, ніжки повненькі. Вона не худа, але і не товста, пишненька така. І я її дуже люблю. За матеріалами
Коли вона поруч, то мені добре на серці, і все життя світиться. Словом, так вийшло, що я їй теж подобаюся. У мене в свій час була висока зарплата, хоча і робота важка дуже. А Юля була касиром у нас в церкві. І бачила рівень моїх десятин і приношень. І стала сильно мені симпатизувати.
Я все розумію, жінки змушені сприймати чоловіка серйозно, якщо він добре заробляє. Така їхня природа, вони думають про потомство, щоб в сім’ї було стабільне матеріальне забезпечення. А у Юлі з чоловіком не було дітей. Років 10 вони вже перебували в шлюбі, але дітей все не було. І вона мимоволі дивилася, напевно, на інших чоловіків. І мені було приємно, що вона так по-особливому на мене дивиться.
Була готова на все. Вона була, а я не був. Тому що у мене-то все добре в родині. Часто помічав на її обличчі глибокий сум. Іноді підходив і висловлював співчуття. Я питав про причину смутку, але розумів, що прямо не скаже. Адже вона хоче дитину. І причина, як виявилося була не у неї, а у її чоловіка.
Я тоді за неї сильно молився, бо любив. Моя любов має одну таку цікаву складову… у чоловіків, по-моєму, інакше неможливо. А коли особливо сильно відчував до неї потяг, то ще сильніше молився, щоб Бог дарував їй щастя , дитину, всі інші приємності. І все налагодилося.
Незабаром вона завагітніла. Так легко носила. Під час вагітності вся сяяла. Я таких щасливих вагітних ще не бачив. Всі зазвичай нещасні, тому що важко носити дитину. Але у Юлі було все інакше.
Ось така буває любов у нас в церкві. Начебто, чиста, без гріха. Кажу все відверто, тому що сорому не відчуваю. Звичайно, ми під час богослужіння часто переглядаємось, і багато в цих поглядах невисловлених почуттів.
Важко, звичайно, просто підтримувати дружбу, коли відчуваєш цей потяг. Але я зрозумів, що уникати зустрічей і виразів ніжності не можна. Нехай доторкнутися, сказати комплімент або навіть поцілувати. Адже Господь нас не дарма помістив в світі чоловіків і жінок. Не так, що чоловіки повинні усамітнюватися в келії, щоб не наразити себе на гріх. Не така задумка Творця.
Це нормально, щоб бачити красу жінок, але щоб вона приносила не проблеми, а натхнення, дав заповідь «Не чини перелюбу». І у мене так виходить жити. Дивно навіть, що совість не дозволяє в хвилини, коли всі можливості для усамітнення є, зробити це. Завжди вчасно зупинюся. Або навіть вже передбачаючи, що близькість може трапитися, йду, прощаюся, хоча, потім шкодую про це. І життя триває. Уже 12 років живу з дружиною і зберігаю їй вірність. І слава Богу. –
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
