Мене звати Анна, мені 33 роки, працюю в будівельній компанії на посаді менеджера з розвитку.
До минулого року була самотня: роботи багато, а як тільки з’являлась вільна хвилинка, я їхала до мами в село, бо розуміла, що вона вже старенька і чекає на мою допомогу.
Але все змінилося, коли я зустріла Романа. Він влаштувався до нас на роботу. Симпатичний, молодший за мене на 2 роки. Я навіть в голові собі не могла уявити, що в нас може спалахнути любов. Я трохи закомплексована, і вважала, що такий чоловік не зверне на мене увагу.
Я повненька, звичайна зовнішність, появились перші зморшки, немає ні ніг від вух, ні розкішних локонів.
Спершу Роман запропонував підвести до будинку, потім кликав мене пообідати з ним у кафе, яке знаходилось поруч з офісом… Потім покликав в кіно. Після фільму довго гуляли, розмовляли, домовилися про наступну зустріч. Я була на сьомому небі від щастя. Але на другому офіційному побаченні Роман зізнався, що одружений.
Сказати, що я була пригнічена – це нічого не сказати. Обручки Роман не носив. Він розповів, що з дружиною п’ять років в шлюбі, дітей немає, але і відносини практично ніякі. Вони живуть як сусіди, немає спільних інтересів. А зі мною завжди є про що поговорити, зі мною йому добре і затишно. Про перспективи нашого роману вирішили поговорити потім.
Роман був настільки ніжний та уважний до мене, що мені здавалось, ось воно, моє щастя. Чоловік, про якого я мріяла, можна навіть сказати, я вимолила його у Всевишнього. І той факт, що у Романа вже більше як п’ять років є дружина, мене аж ніяк не засмучував. Він при кожній зустрічі намагався мені пояснити, що це була найбільша помилка в його житті.
Звичайно ж, я намагалася вивчати соціальні мережі, щоб обчислити дружину Романа. Але мені цього не вдалося. Імені її він мені не сказав, а серед друзів у фейсбуці я її не знайшла.
На даний час я просто не хочу думати, що вона існує. Я просто вирішила, що буду щасливою. І буду робити щасливим свого Ромчика. А там уже нехай сам вирішує, з ким будувати подальше життя.
Чи боюсь я, що все до мене повернеться бумерангом? Ні, просто за стільки років я ніколи не відчувала себе настільки коханою та потрібною.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook