Роман нічого не підозрюючи збирався на роботу, а я, перемиваючи посуд, повідомила, що подаю на розлучення. Я завжди мріяла про принца з товстим гаманцем, і дармувати життя зі звичайним робітником автосервісу більше не хотіла. Ангелінці тоді було шість років, і я хотіла нам кращого життя. А вийшло так, що тепер ллю сльози в подушку. Влад дуже багатий, але я робила все так, як хотів він, а найголовніше, моя дочка його не цікавила.

З Романом ми розлучилися п’ять років тому. Чесно кажучи, це було з моєї ініціативи, і я не боюсь цього визнавати.

На той час я відчувала, що заслуговую на когось кращого, на когось, хто заробляє більше грошей і може забезпечити мені дорогу відпустку, красиві подарунки та загалом набагато кращий спосіб життя.

Ми були не дуже багаті, але й не бідні. Мій чоловік працював в автосервісі і добре нас забезпечував. Але мені цього було замало. Я завжди уявляла, що живу як принцеса в своєму будинку, який облаштований дизайнером і їжджу в дорогій автівці по курортах і не тільки українських.

Я не хотіла миритися з тим, що з Романом моїм мріям не збутися. Коли мені було тридцять чотири, я сказала собі, що заслуговую на краще життя і не хочу його дармувати з Романом.

Чоловік був в подиві від мого рішення. Я навіть не сказала йому справжньої причини, чому йду. Якщо чесно, я сама її не знала, просто завжди відчувала, що незадоволена, і кожен день думала про те, як би хотіла жити по-іншому.

І я звинуватила в цьому Романа. При цьому він дуже старався, запитував, чому ми більше не можемо бути разом і як ми маємо пояснити це нашій доньці, якій на той час було шість років.

Але мені було байдуже, я була впевнена, що зміна означатиме покращення і для неї. Ангелінка могла б піти в кращу школу і, можливо, вивчити англійську з першого класу і так далі.

Я сказала своєму чоловікові, що я просто не почуваюся щасливою, але я не думаю, що він зрозумів, що насправді справа в грошах.

Роман весь час питав, чи може він щось виправити. Але навіть якби він тоді щось зробив, що я хотіла, я б не відступилася.

Незважаючи ні на що, ми таки розлучилися, але жити продовжували в одному місті, тож батько міг бачити Ангелінку, коли захоче.

Я намагалася зустріти когось “кращого”. Я одразу встановила фінансові критерії в своїй голові. Але коли я познайомилась, ніби як з ідеалом, він геть мені не сподобався…

Найдовше я зустрічалася з чоловіком пів року. Влад водив мене в розкішні ресторани і дарував дві дорогі сумочки, але насправді він був дуже егоїстичним.

Все мало бути по-його: я стригла волосся так, як він хотів, і носила те, що йому подобалося. І він зовсім не цікавився моєю донькою.

Читайте також: Мені стає не по собі, коли я чую, що двадцятилітні вже заміж виходять. Моїй дочці вже тридцятка минула, а вона досі “холостякує”. Моя Вікторія мила і дуже гарна дівчина, просто в час, коли дівчата виходили заміж, вона багато вчилася. І ось мене вже який день не покидає думка, щоб посватати її з кимось. Моя мама так зі мною зробила, і скажу відверто, я дуже щаслива в шлюбі з Денисом

Тим часом Роман одружився вдруге через три роки, і вони навіть мають спільну дитинку. І тепер я в розпачі.

Я знаю, що це звучить дивно, але я засинаю, думаючи про нього щовечора. Я хотіла б повернутися в минуле, тому що коли я зустрічаю їх у місті, вони виглядають дуже щасливими.

Як тепер з цим жити?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!