Розкриваючи пакет з “мівіною” я подумки опинився в тому часі, коли Христина з накритим столом чекала мене після роботи. Та смачної вечері, прибраної квартири, і ще багато чого іншого, мені було мало. Коли я познайомився з Анною, все змінилося. Вона ходила по салонах краси, і “тринькала”, як я тепер розумію, мої гроші. Домиваючи посуд я заглянув до кімнати. Аня сиділа і розглядала свої щойно зроблені нігтики.
Навчився мити посуд… чекати сенсу немає. Повна раковина, нічого чистого, ні чашки, ні ложки. До тарілок все присохло… замочив. Довелось, прийшовши з роботи голодним, закачувати рукава і спочатку все помити, перш ніж приступити до трапези.
Та й що поїсти, це питання. В холодильнику, хоч шаром коти. Включив чайник, що “мівіну” запарити. Давно я її не їв. Давно…
Раніше… Христинин борщик, пах на весь будинок. Вареники з різними начинками… тушені реберця особливого приготування. Ууу, пальчики оближеш. Прийдеш з роботи, а на столі вже все накрите… і вдома порядок, все виблискує.
Чому раніше це не помічав? Думав, що крім готування і прибирання Христині нічого не потрібно… то вікна, то посуд, то підлога, то прання… здавалося замкнуте коло.
Познайомився з Анною, тією, однією єдиною і неповторною. Ходить в коротенькій спідниці, на підборах, часто відвідує салони краси, доглядає за собою.
Христинка салони не любила, жаліла часу і грошей, журнали не гортала, волосся не фарбувала. Але завжди була красивою і стрункою. Вдома в халаті і тапочках, а на вулицю в улюблених джинсах і кросівках.
– Я люблю іншу жінку… – сказав я тоді Христині, коли чистив картоплю, – І йду до неї! Я не хочу тобі брехати…
Христинка не обернулася… І я не побачив сліз, які покотилися по її обличчю…
Я хотів, щоб зі мною поруч була жінка, а не комбайн по господарству. Ось і закохався в Анну. Зате тепер сам мию посуд, перу і прасую сорочки… ще б їсти навчитися варити, а то сняться пиріжки Христини…
Анна сидить зараз в кріслі, нігті розглядає з новим манікюром, мені хвалиться, та журнал гортає… А на дивані пів її гардеробу валяться, вибирала в чому на манікюр піти. А на журнальному столику чашки брудні з-під кави стоять
Ось і крутяться думки в голові, що проміняв господиню дружину на ледащу коханку.
Щось занудило мене від усього цього… голодний… Піду свою “мівіну” їсти…
А що б ви зробили на моєму місці?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
