Руслан того дня провів маму до будинку, а коли повернувся, то став просити в мене дозволу, щоб допомогти фінансово Валентині Іванівні. Я не могла відмовити, оскільки розуміла, що сама вона таку суму не потягне. І я б ще мовчала, але недавно я дізналася, що зовиця, кого тільки бачить з рідних, всім розказує, що в цій ситуації зі свекрухою винна я, тому й допомагаю грошима з такою легкістю.
Ішли ми якось із чоловіком та свекрухою через підземний перехід, були в торговому центрі. Я на підборах і коли вже повертали, я зачепилась підбором об решітку і “гепнулась”. На всю пролунав сміх свекрухи Валентини Іванівни.
– А чого ви смієтесь?! Взагалі мені не дуже приємно.
– Ну, як чого?! Ти на підборах, як корова на льоду. Навіщо одягаєш, якщо носити не вмієш? Я дивись – яка мадам!, — свекруха пройшлася як богиня асфальтом на своїх підборах і ще посміялася.
Я була не в собі від цієї ситуації, а чоловік сказав мамі, що не варто так до мене говорити.
Ми пройшли пару метрів і тут свекруха падає прям зубами на сходи, оскільки в руках несла пакети. Декілька зубів відразу ж випали. Я хоч не сміялася, як вона.
Вирішили вони звернутися з чоловіком до стоматолога. Виявилося лікування не таким дешевим і як тільки Руслан про це дізнався, відразу прийшов до мене за порадою, чи допоможемо ми грошима свекрусі.
Ну, мені довелося погодитися. Забула я про свої права, які хотіла отримати і погодилася допомогти свекрусі із зубами. Все краще, ніж згодом через деякий час вона стала б просити ще більше грошей, якби запустила все це.
Цікавим був факт, що з часом свекруха почала всім розповідати, що це моя провина, що вона “гепнулась”і тому й дала їй грошей на зуби.
Чоловік то був свідком, але всі почали називати його моєю собачкою.
Сама сестра чоловіка обдзвонювала родичів і розповідала щоразу нові історії про те, як я її маму зубів позбавила.
Потім настав час, забракло Валентині Іванівні грошей ще на один зуб. Я сказала, що більше не дамо, зважаючи на те, які плітки вони розносили.
У той же момент я стала найгіршою людиною в світі, адже у всьому винна я, а не карма.
І що цим людям дивуватися?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
