Я ніколи не розуміла жінок, які мали зв’язок з одруженими чоловіками. Тепер, зважаючи на свою думку, я повинна зневажати себе, але цього зробити не можу, для мене це зовсім інша ситуація. Ми любимо один одного, і його шлюбу майже немає.
Все почалося на діловій зустрічі нашої компанії з певним підрядником. Звичайно, делегація, чарівний готель за містом та дводенна зустріч. В останній день було проведено захід, присвячений підписанню контракту. Відомо, що не обійшлося без випивки, тому інтеграція пройшла добре.
Мені було дуже весело, але іноді я відчувала, що за мною хтось спостерігає. Через деякий час я спіймала винуватця цього почуття: кароокого красеня, представника компанії, з якою ми мали би справу. Він дивився на мене нахабно, і сама не розуміючи, як так вийшло, я підморгнула йому. Він невпевнено посміхнувся і кудись зник.
Через деякий час він з’явився поруч зі мною з двома келихами. Ми веселилися, танцювали, розмовляли. Це було дійсно приємно. Я не думала, що наша зустріч повториться.
Я навіть не пам’ятаю, як і коли ми добралися до готелю. І хоча мій розум, можливо, був тьмяним, я добре пам’ятаю, все, що ми робили. Це була одна з найкращих ночей в моєму житті.
До цього часу я була одна. Чомусь з чоловіками у мене не складалося. Я ніколи не думала, що зв’яжусь з одруженим чоловіком. До цих пір. Але все це сталось тому, що одразу ж він мені в цьому не признався.
Обручки на пальці у нього не було… Звичайно, я не думала, що наші зустрічі продовжаться. Олександр запросив мене на вечерю. І ось ми почали зустрічатися. Кіно, вечері, прогулянки або пікніки в парку. Ми почували себе просто чудово у нашій компанії. Я почала втрачати голову, було відчуття, що це саме і є любов мого життя. Моє щастя закінчилось одного дня за обідом, коли він повідомив, що у нього є дружина.
Земля ніби похитнулася, але Саша почав мені пояснювати ситуацію. У нього є дружина, але він її не любить, бо вони одружилися на пориві стосунків через пів року, про що він зараз дуже шкодує. Він заявив, що не літав з нею на одних хвилях і що вони живуть більше пліч-о-пліч, ніж один з одним. Сашко сказав, що щасливий, бо справді відчуває, що між нами щось є. І це не просто хороші друзі. Але те, що він “трохи” одружений, не дає мені спокою, псує моє щастя. Коли я з ним, я навіть не думаю про це, але іноді, коли я одна, я відчуваю провину.
Це переслідує мене, і у мене все частіше трапляються кошмари. Що мені робити в такій ситуації? Поговорити з Олександром про його можливе розлучення? Чи залишити його і забути раз і на завжди.
Порадьте, будь ласка, що мені робити, бо боюся, що провина знищить мене зсередини.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – k1.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook