Сергій в то й же день сказав Зоряні, що не покине ні мене, ні дітей, що сильно нас любить, а це була помилка, яку він хоче забути. Та, на жаль, забути не вдалося, оскільки Зоряна вже носила під серцем дитя. – Моя дочка не відчувала до цієї дитини нічого. Таким чином вона хотіла завоювати серце вашого чоловіка, – сказала мені при зустрічі її мама. – Зоряна вже давно тут не живе. Вона вийшла заміж і переїхала в іншу країну.
Мене звуть Юля, чоловіка Сергій, у нас дуже міцна сім’я, двоє дітей – дві дівчинки, наш тато просто обожнює своїх принцес, він їх балує, вони більше з ним діляться, ніж зі мною.
Я дуже люблю Сергія, а він мене, але я стала помічати, що він останнім часом чомусь сильно стурбований, став нервовим, іноді міг навіть нагримати на дітей.
Я не могла зрозуміти, в чому справа, а коли запитала у Сергія, то він мені відповів.
– У мене великі проблеми на роботі.
Я і заспокоїлася.
Але час минав, а у нас вдома краще не ставало, і тільки я вирішила серйозно поговорити з чоловіком, як пролунав телефонний дзвінок і мені жінка сказала:
– А ви, знаєте, що у вашого Сергія є друга сім’я? У нього там син Богданчик.
А потім я почула гудки…
Я не могла повірити в те, що мій Сергій мені зрадив, я не могла дочекатися його з роботи, і коли він прийшов, то я запитала у нього прямо:
– Коханий, а хто такий Богданчик?
Чоловік не очікував від мене такого питання, він почав щось говорити, але я нічого не могла зрозуміти. І тоді я йому сказала, що якщо він зараз сам не розповість мені правду, то я її дізнаюся сама.
Тоді Сергій сказав, що три роки тому він закрутив роман на роботі з молодою дівчиною.
Вона носила під серцем дитя, але Сергій їй сказав, щоб “щось” зробила. Сергій їй сказав, що не збирається кидати свою сім’ю, що він дуже любить мене і своїх дітей, але вона вирішила прив’язати мого чоловіка дитиною.
Вона привела на світ хлопчика, але вона погана мати, а Сергій не хотів, щоб його дитина була сиротою.
Я не могла повірити в те, що це відбувається в моїй родині.
Я пробачила чоловікові, я його дуже любила і знаю, що він мене теж любить, але ще у нас були діти, дівчатка і спати не лягали, поки тато, саме тато не розповість їм якусь історію.
Одного разу я зустрілася з подругою, з якою не бачилася після закінчення університету, вона працювала в дитячому будинку.
Ми йшли з нею і вирішили зайти в кафе, і я побачила, як мій Сергій сидить поруч з хлопчиком, якому було років п’ять, я зрозуміла, що це і є син мого чоловіка.
А моя подруга сказала мені:
– Ось при живих батьках і сирота, – і показала на мого чоловіка і хлопчика.
І вона мені розповіла, що мама хлопчика, Зоряна, відмовилася від нього, вона вийшла заміж і поїхала в іншу країну жити, а у батька своя сім’я, ось і виходить – батьки живі, а дитина сирота.
Ми з подругою посиділи, потім вона пішла, а я встала, підійшла до чоловіка і запитала:
– Дорогі мої чоловіки, а чи не час вам повернутися додому?
Богданчик на мене подивився і я побачила в його очах страх, нерозуміння, а коли я посміхнулася, то він розплакався, підбіг до мене, обійняв і сказав:
– Мамочко, я знав, що ти мене забереш додому.
Я обняла цього хлопчика і зрозуміла, що я його більше нікому не віддам.
Ми його всиновили з чоловіком, тепер у нас троє дітей, дівчатка дуже полюбили Богданчика. А ця дитина тепер найщасливіша в житті.
Я зустрілася з бабусею Богданчика, і вона мені розповіла, що її дочка ніколи і не любила мого чоловіка, а Богданчика, так вона взагалі не хотіла.
Зате тепер у нашого сина є люди, які його дуже люблять.
Минуло дуже багато років, дівчатка виросли і одружилися, у них все добре, син закінчує медичний інститут, ми дуже пишаємося нашими дітьми.
Я думаю, що вчинила правильно, що син мого чоловіка від іншої жінки має сім’ю, яка його любить.
Не можуть діти при живих батьках бути сиротами, це великий гріх.
Хіба не так?
Що скажете?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
