Прийде в гості на годину, а квартиру потім треба день прибирати! Наприклад, вона може прийти до нас в гості, коли їй захочеться, вона не чекає запрошення ніколи! Просто поставить перед фактом «Я прийду в п’ятницю!» і все.
Ну добре, приходить, сідаємо за стіл поїсти, поговорити – вона починає колупатися в тарілці: «Горошок я не їм… цибулю? фууу».
Ну що за така неповага, а?? Готуєш, чекаєш її і ось таке потім відношення.
Я їй якось раз сказала: “Іра, якщо тобі не подобається як готую, ну бери з собою їжу і їж, то що до смаку». Так вона так почала говорити, що «що за хамство таке, це хіба гостинна господиня».
В кінці ще сказала, що більше в гості не прийде. А в гості як ходила – так і ходить.
Вона приходить і постійно говорить, що «брат її забув, що раніше до одруження він постійно їй дзвонив, а зараз одружився і йому байдуже». Каже, що це я його налаштовую проти неї. А мені прикро до глибини душі, я жодного разу подібного не робила, хоч вона мене і правда виводить.
Чоловік мене намагається заспокоїти, що вона така була завжди, що з дитинства така примхлива. Я все розумію, наші дитячі звички деякі і правда перекочовують у доросле життя, але якось совість або мозок треба підключати?
Я потім, після її відходу весь день квартиру прибираю. І як їй сказати про це? Я їй натякала. На що вона невдоволено відповіла: «Моя справа що купувати, ти мені не вказуй!»
Вона нічого не читає, ніякі культурні заходи її не цікавлять, тільки плітки! Прийде і давай: “Машка зрадила, Васька від Глашки пішов».
Ну надоїло ці дурниці слухати. І чоловік вже на мене поглядає, коли починаються ці розмови. Хоч і сестра вона йому рідна, а також бачити вже не може її.
А заборонити їй з’являтися у нас в будинку ми не можемо. Рідна людина все ж. Ось і доводиться її раз на тиждень десь із завидною регулярністю терпіти.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
