fbpx

Сестрі он як важко, вона кожну копійку рахує. А ти шалені гроші на приватний дитсадок витрачаєш! Мені вже он люди говорять, що ти носа задерла і шикуєш, зверхньо на простих людей дивишся, – вона зітхнула і відвернулася. З мамою останнім часом не можна спілкуватися. Кожну розмову вона зводить до того, яка бідна сестра, і як бездумно витрачаємо гроші ми з чоловіком. – Я тут подивилася, скільки цей ваш приватний садок коштує. 12 тисяч гривень на місяць! Слухай, ти вже зовсім, такі гроші на вітер викидати

З мамою останнім часом не можна спілкуватися. Кожну розмову вона зводить до того, яка бідна сестра, і як бездумно витрачаємо гроші ми з чоловіком. Вона чомусь вважає, що якби не дитячий садок сина, то я кинулася б допомагати сестрі. Даремно вона так вважає. Проблеми Оксани мене зовсім не стосуються.

– Сестрі он як важко, вона кожну копійку рахує. А ти шалені гроші на приватний дитсадок витрачаєш! Мені вже он люди говорять, що ти носа задерла і шикуєш, зверхньо на простих людей дивишся, – мама зітхнула і відвернулася. зітхнула і я.

У мене, як відомо, є сестра. Ми з нею двійнята, але крім батьків та дня народження в один день нас не пов’язує нічого. Оксана завжди все отримувала легко, за “гарні очі”. Мені ж доводилося вгризатись у це життя зі шкільних років.

Я не була такою комунікабельною і здібною. Оксані було достатньо послухати на уроці, і домашню роботу можна не робити. А мені доводилося корпіти над підручниками, щоби не скотитися на трояки.

Мама підтримувала цю Оксанкину зірковість, постійно наводидячи сестру як приклад і знецінюючи мої успіхи. Сама оксана замість того, щоб якось допомагати мені, намагалася якомога гостріше зачепити. Вона й так виграшно виглядала, а на моєму тлі взагалі сяяла.

Те, що все саме дається їй у руки, не пішло їй на користь. В університеті Оксана не доучилася, на третьому курсі вийшла заміж за одногрупника і народила дитину. Один декрет у неї плавно перетік у другий, і ось зараз їй двадцять п’ять років, двоє дітей, відсутність освіти, лінивий чоловік та маленька зарплатня.

Я ж, звикнувши зі шкільної лави старанно працювати, вже зараз начальник відділу. У цій фірмі я працюю з вісімнадцяти років, навчалася на заочному, одразу застосовуючи теорію на практиці. Чотири роки тому вийшла заміж та народила синочка.

У нас із чоловіком гарний дохід, який дозволяє нам багато чого собі дозволяти. Наприклад, літати двічі на рік на море і водити сина у приватний дитячий садок. Саме це і стало каменем спотикання.

Мама і раніше намагалася мене агітувати допомагати Оксані, але в мене такого бажання не виникало. Спочатку я ще якось намагалася допомагати їй грошима, але потім зрозуміла, що це бездонна діжка, і перестала. Ось коли вона у своєму хисткому положенні пішла у другий декрет, тоді я й перестала їй допомагати. Ми саме з чоловіком тоді вирішили взяти іпотеку на більшу квартиру.

Для мами пояснення, що грошей немає, тому що іпотека, було цілком переконливим. Скільки ми з чоловіком заробляємо, вона не знає, тож тема допомоги сестрі тимчасово вичерпалася.

Періодично мама якось просила допомогти сестрі, але це були разові акції. Але коли вона дізналася про приватний дитячий садок, то зрозуміла, що не останні гроші ми на це віддаємо, і почала мене соромити.

– Я тут подивилася, скільки цей ваш приватний садок коштує. 12 тисяч гривень на місяць! Слухай, ти вже зовсім, такі гроші на вітер викидати? Ходили б у звичайний. А як така багата, то краще б сестрі допомогла, – наскакувала на мене мама.

Я терпляче пояснювала, що у звичайному дитячому садку Данилко постійно хворів, доводилося наймати няню. Мама працює, а коли не працює, то допомагає Оксані. А свекруха живе далеко. Тому ми і вирішили, що простіше влаштувати дитину у приватний садок. Там і групи менші, і вихователі уважніше, і додаткових занять більше, і якість харчування на висоті, і опалення вчасно вмикають.

Мама не вгамовувалася і щоразу порушувала цю тему. Знову почалися прохання дати грошей Оксані на те, на се. Я вже не витримала і сказала, що нічим не зобов’язана сестрі. У неї на руках були всі карти для того, щоб збудувати кар’єру та жити приспівуючи, але вона сама обрала свій шлях. Так нехай тепер і відповідає за свої рішення. А я свої гроші витрачатиму на свою родину, я для цього їх і заробляю.

Мене звинуватили в тому, що я все життя сестрі заздрила, а тепер просто радію, що Оксана має тимчасові труднощі. Заздрила, не сперечаюся. І було чому. Але зараз я не радію її проблемам. Мені шкода і прикро, що сестра так бездарно витратила свій потенціал.

Але те, що мені її шкода, не говорить про те, що я буду звалювати на себе турботу про Оксанине життя та її дітей. Якби я бачила хоч якесь бажання з її боку змінити своє життя, я б швидше за все допомогла, але я його не бачу, а пускати гроші на вітер не хочу.

Сумно, що мама скоро, мабуть, зовсім зі мною спілкуватися перестане, але якщо вона так вирішить, то що ж. У мене є синочок і коханий чоловік, які мене люблять, а рідним потрібні лиш мої гроші.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page