fbpx
життєві історії
Ще 10 років тому я була цілком успішною жінкою, мала свій, нехай і невеликий, бізнес, добре виглядала, непогано заробляла і, в загальному, була досить щаслива. Погано було те, що я дуже мало уваги приділяла своєму єдиному синові, мало проводила з ним часу, часто віддавала його бабусі та дідусеві. Тепер розплачуюсь…

Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com

Свою історію я почну з того, що ми з сином (йому 30-ть років) живемо в одній квартирі, так як по іншому у нас не входить, йому нікуди піти.

Ще 10 років тому я була цілком успішною дамою, мала свій, нехай і невеликий, бізнес (я займалася дизайном інтер’єрів), добре виглядала, непогано заробляла і, в загальному, була досить щаслива.

Погано на той час було те, що я тоді дуже мало уваги приділяла своєму єдиному синові, мало проводила з ним часу, часто віддавала його бабусі та дідусеві.

Останній клас школи він закінчував у бабусі з дідусем в сусідньому місті, тому що мій останній чоловік Андрійка просто не переварював. Бог покарав мене за цей вчинок, з чоловіком я розлучилася. Син повернувся, вступив до університету, правда там я йому вчитися не дала, змусила піти в академічну відпустку і влаштуватися на роботу, так як вчився він погано.

Читайте також:КОЛИ МОЛОДШИЙ БРАТ З СІМ’ЄЮ ПРИЇЖДЖАЄ З МІСТА, МАМА ЇХ ВЖЕ ЧЕКАЄ, КІМНАТА ПРИГОТОВЛЕНА, ЛІЖКО ПОСТЕЛЕНЕ. НЕВІСТКА ПО ДОМУ АБСОЛЮТНО НІЧОГО НЕ РОБИТЬ, НАВІТЬ ПОСУДУ НЕ МИЄ ПІСЛЯ СЕБЕ. МЕНЕ ЦЕ СИЛЬНО ДРАТУЄ, А МАМА КАЖЕ, ЩО У НЕЇ Ж ДІТИ. А ДІТЯМ, ЩОБ ВИ РОЗУМІЛИ, 8 І 6 РОКІВ! МАЛО ТОГО, ЩО ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС МАМА ГОТУЄ НА ВСІХ, ТАК ЩЕ І НАВАРЮЄ ЇМ ЇЖІ З СОБОЮ, ЩОБ ВОНИ, ПРИЇХАВШИ З ДОРОГИ (75 КМ) НЕ ВАРИЛИ СУП

Обстановка ставала дедалі гірше. Син почав підвищувати на мене голос, приводити на ніч друзів, тоді я відселила його з квартири (яка, до речі, була подарована нам моїм батьком) на орендовану квартиру, яку оплачувала сама.

За все те, що я зробила по відношенню до власного сина, я розплатилася сповна: я залишилася без друзів, без роботи, без здоров’я. З молодої привабливої ​​жінки перетворилася на руїну (у мене інвалідність 3-ї групи, не хочу писати захворювання, їх у мене цілий букет, але обслуговую себе сама, слава Богу).

Квартира, колись відремонтована по моєму дизайну, за цей час встигла перетворитися в халупу, хоча я намагаюся підтримувати хоча б чистоту.  Син так і не закінчив університет, освоїв самоучкою затребувану спеціальність і зараз працює. Він дуже добрий і чуйний хлопець, і у нього є друзі, хоча їх і небагато.

Пару років тому він захворів міжрeберною невpалгією і до сих пір не вилікувався, причому він каже, що хворіє саме через мене, мовляв на нервовому грунті.

Він став сердитий, може зірватись ні з того ні з сього. Останнім часом ми майже не спілкуємося, хоча я намагаюся бути незмінно ласкавою з ним і пробачати будь-які його вчинки. Нещодавно я сказала, що хочу влаштуватися працювати хоча б оператором (я дипломований програміст), так він мені відповів, що мене тільки підлогу мити візьмуть, для мене таке почути – було неочікувано.

Ми живемо поруч, як зовсім чужі люди, і я впевнена, що була б у нього можливість піти, він би пішов, тільки йти йому нікуди.

До церкви я ходила, священику в своїх гріхах каялася, тепер хочу попросити поради у вас, як бути в такій ситуації? Я зрозуміла свою помилку, та як жити далі не знаю.

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Бажаєте бути в курсі всіх новин? Підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням ibilingua.com