Ще до РАЦСу я сказав Олені, що хочу прожити своє життя без дітей. Вважаю, це лишні проблеми на голову. Я хочу жити цікаво, а не змінювати підгузки дитині, що весь час скиглить. Олена зі мною погодилась, і ми зажили щасливо. Цього року ми відсвяткували десятий ювілей. Не думав я, що дружина зробить мені “найгірший” подарунок в світі. Вона домоглася свого і щаслива, а ось я вляпався по самі вуха.
З того часу, як ми з Оленою сходили до РАЦСу минуло вже десять років. Живемо ми добре, нема на що жалітися. Звичайно, багато хто стане мене засуджувати, тільки я спочатку прийняв рішення, що не хочу дітей. Ось зовсім не хочу. Це не моє. Я не знаю, що таке бути батьком.
Не потрібні мені спадкоємці і продовжувачі роду. Не можу я на себе приміряти роль батька. Взагалі не можу зрозуміти, до чого вся ця метушня і клопоти. Все і так чудово. До чого мені звалювати на свої плечі турботу про когось ще? Нести відповідальність? Мені подобається жити для себе. А якщо з’явиться дитина, то все зміниться. Яке вже потім життя?
Коли ми з Оленою Розписалися, то вона була в курсі моєї думки. Я від неї нічого не приховував. Олена була повністю зі мною згодна і не суперечила. Адже вона була щаслива зі мною і теж не хотіла ділити мене ні з ким. Хто б міг припустити, що я розчаруюсь в дружині і вона створить мені купу проблем. Мене вирішили зробити батьком всупереч моїх планів!
Отже, ми прожили чудово з Оленою 10 років в шлюбі. І тут моя дружина заговорила про малюка. Ви уявляєте? Вона зрозуміла, що їй не вистачає для повного щастя дітей! Про що мова взагалі? До чого? Для чого людині ці проблеми? Мені це було незрозуміло.
Я перший час намагався Олену відмовляти від цієї дивної, на мій погляд, витівки. Пояснював їй, що не хочу бути татом. Мені це не цікаво. Ми ж уже багато разів говорили на цю тему. Ще перед весіллям все вирішили. І в той час вона була не проти прожити життя лише для себе.
Олена запевняла мене, що їй теж не хочеться возитися з пелюшками і підгузками. Адже з дитиною це вже не життя… І ночами доведеться не спати. Одним словом, Олена повністю була на моєму боці. І тут на тобі – кардинальні зміни. Що тільки на неї найшло! Де вона цього набралася?
Я з одного боку заспокоїв Олену. Все вона зрозуміла. Все ніби й вляглося. І більше вона не згадувала про материнство. Зажили як і колись. Але я рано зрадів. Минув місяць і моя дружина мені повідомляє про свій “цікавий стан”. Я мало не посивів! Як же так могло статися?
З’ясувалося, вона пішла на обман. До кінця я її так і не переконав. Олена просто “приспала” мою пильність. Але вона вирішила мене підставити. Вона запевняла мене, що продовжує пити препарати. А сама викинула їх у смітник. І ось на тобі – чудо, Олена носить дитину. Так що вона отримала те що хотіла, а я вляпався по самі вуха! Олена не хоче “виправляти” цієї помилки, і мені доведеться стати батьком. Ось і що мені робити?
Яке вона мала право так вчинити без мого дозволу? Хіба це нормально? Для чого мені ця відповідальність? Я ніколи не хотів дітей. Куди подітися від цього “щастя”?
Може хтось був у такому становищі, як я? Підкажіть, що робити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
