Ще зовсім недавно я була дуже щасливою дитиною, бо я мала все. Люблячі батьки, молодший брат, багато друзів та хороші оцінки у школі. Мені 15 років, а братові 6. Мама з татом разом уже багато років і дивлячись на їхнє ставлення одне до одного, я завжди мріяла, щоб у мене в майбутньому був така родина.

А тепер все інакше.

Недавно бабуся заслабла, і мама вирішила відвідати її. Вона живе далеко, тому мама запросила тітку, свою рідну сестру, за нами доглянути, доки тато на роботі. Тітка живе недалеко від нас, у неї є чоловік, але вони не можуть мати дітей, тому всю любов вони віддають нам із братом, вони нам як другі батьки.

Мама поїхала, і вечір ми провели з татом. Вранці він збирався на роботу, а я до школи, і тоді приїхала тітка стежити за братом, до садка він тоді якраз не ходив. Зі школи у той день нас відпустили додому раніше.

Я радісна побігла додому, і коли зайшла, почула голос тата. Я зраділа, що він вдома, і вирішила налякати його, тому підкралася непомітно до кімнати. Але те, що я побачила, не можна було зрозуміти якось інакше, я вже не дитина. Батько був в кімнаті з тіткою Юлею.

Описувати це не хочу, але мені було дуже важко. Братик грався у сусідній кімнаті, я лише встигла зачинити двері в його кімнату, щоб він не побачив і не  почув нічого, і втекла на вулицю. Сльози текли, і я не могла заспокоїтись, поки перехожі не почастували мене водою.

Минуло 2 тижні після того, мама повернулася, і все стало як раніше. Але я тепер знаю, що виявляється у мене нещаслива родина. Мені дуже прикро за маму та за братика. Весь цей час я намагалася поводитися як завжди, але коли бачу тата і тітку, мені хочеться плакати.

Я не хочу, щоб вони далі обманювали маму. Я не знаю, що з нею буде, коли вона дізнається, що її чоловік та рідна сестра такі. Але я не знаю, як розповісти їй про це, і чи маю право я це робити? Мама завжди говорила не втручатися у дорослі справи. А те, що я побачила, теж не моя справа?

Як мені далі жити з татом і вдавати, що я його люблю? Мама щось запідозрила і часто питає, чому я сумую, але я говорю, що переживаю за бабусю. Я не знаю з ким поділитися цим, адже друзям розповіси про таке, а тим більше родичам.

Тому й пишу сюди. Я знаю, тут багато дорослих, допоможіть мені порадою, будь ласка. Всім дякую!

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.