Дочка вчора ввечері дівчину привела, з дитиною. На вулицю бідолаху підібрала. Півночі її валеріаною заспокоювали. Від її розповіді волосся на голові дибки встало. Не розумію, де таких нелюдей вирощують?
Люся родом з маленького містечка. Їй, як сироті, держава виділила квартиру. На свою біду познайомилася Люся з Микитою. Микита служив у військовій частині, неподалік від Люсина будинку.
Харизматичний молода людина відразу підкорив серце провінціалки. І додому, він повернувся не один, а з нею.
Мама Микити, Олена Григорівна, не зраділи знахідці сина. Вона готувала синові за дружину дочку колеги: дівчину з гарної родини, учнівську в інституті.
Люся при надії, Микита відразу потягнув наречену в загс. Але одружитися їм не дала Олена Григорівна. Пригрозила обох виставити з дому, якщо вони розпишуться. Так і жила Люся – в будинку матері Микити на правах служниці.
Дізнавшись про наявність квартири у обраниці сина, Олена Григорівна швиденько запаморочила Люсі голову:
– Продати квартиру треба. Я додам, тут купите.
Люся, розвісивши вуха, поїхала додому, займатися продажем свого житла. Олена Григорівна не обдурила дівчину – вона додала гроші і молода сім’я купила квартиру по сусідству з свекрухою.
Оформлена куплена квартира була на Олену Григорівну, і до молодих вона ходила, як до себе додому. Хоча, чому «як»: за фактом, вона приходила в свій будинок.
Любов пройшла, зів’яли помідори: Микита став повертатися з навчання все пізніше і пізніше, працювати він не хотів. І Люсі доводилося випрошувати у свекрухи гроші на утримання дитини.
Син Люсі захворів і їх поклали в лікарню. Виписувалася Люся одна-телефон Микити був недоступний. Приїхавши додому, вона побачила жахливу картину: її коханий був не один, а з тієї самої дочкою колеги Люсина свекрухи.
На Люсині крики прибігла Олена Григорівна. Вона віддала Люсі ляпас, не дивлячись на онука на руках Люсі, і сказала:
– Що кричиш? Гуляє хлопчик, нічого страшного. Або ти думала, що він вічно буде у твоїй спідниці сидіти? Сходи, налий гості чай. Швидко!
У Люсі пропарити дар мови: чай для безсовісної коханки? Вона продовжила кричати, виганяючи дівчину, на що удостоїлася ще крики свекрухи:
– Не кричи, не вдома! Ти тут хто така? Тебе підібрали, спасибі скажи, а вона кричить, невдячна. Або ти зараз робиш чай Катюші, або вимітайся геть з мого дому!
Люся спробувала щось сказати про те, що вона теж вкладалася в покупку квартири, але була перебита Оленою Григорівною:
– Так? А чим доведеш? Хамка, тебе годують, поять, а ти ось як заговорила. Забирайся!
Микита мовчки дивився на те, що відбувається. Люсі не дали навіть зібрати речі – в чому вони з сином були, так їх і вигнали. Люся пішла світ за очі, цілий вечір бродила по місту…
Там її і побачила донька, яка їхала з роботи. Вона мало не силоміць посадила в машину плачечу Люсю і голодну дитину. Я в шоці від того, як так можна було вчинити з бідною дівчинкою?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
