Вирішила моя сестричка двоюрідна бізнесом зайнятися. Я не сперечаюся – молодець, що не хоче на дядю чужого орати. І ідея-то хороша була. А ось спроба втілення ідеї – курям на сміх.
Ось він, план бізнесу: купити поліграф, купити приміщення під офіс і «заробляти гроші на чоловіків-параноїків». А ідея ця, може й непогана. Але ні відповідної освіти, ні грошей, у тітки і її дочки не було. Але переклинило Аньку, сестру двоюрідну, на цій ідеї знатно.
У нас є дідусь з квартирою. Дід старенький, але будь-якому чоловіку ще фору дасть. Все намагається дружину собі знайти, доглядає за кількома бабусями відразу, але ніяк з вибором визначитися не може. І це в його 76.
Мати Ані, тітка Ліза, пропонувала нам з мамою, щоб хто-небудь з нас діда до себе забрав. А вони квартиру продадуть, бізнес свій розкрутять і знову дідові квартиру куплять:
– Якщо він живий буде. Ні – вибачайте, нічого не отримаєте, – уточнила тоді тітка Ліза.
Дід, коли до нього внучка підкотила з такою пропозицією, він чітко відповів:
– Що серіалів своїх передивилася? Шиш тобі, а не квартира моя!
І стали тоді майбутні бізнес-леді, діда всім сватати. Не в плані – одружити, а в плані до себе забрати. А вони потім, коли-небудь, все відшкодують. Природно, ніхто їх і слухати не став. Крім мого дружини рідного брата. Та й то, будь його воля, відрадив б дружину, але під тиском дружини і тещі, теж мріяли на чому-небудь розбагатіти, брат здався.
Бізнес-леді множилися, як на дріжджах: було дві, а стало чотири. Ні, це не в 2 рази більше мізків, ніж було до об’єднання жадібних жінок, а в 4 рази більше ниття на рахунок дідовій квартири.
Дід, знатний троль, постановив: хто на оператора поліграфа швидше навчиться, той і отримає квартиру під продаж. А сам дід до мене переїде. Чому до мене? Не знаю, у діда питаю – досі відмовчується.
Ой, що почалося. Дружина брата, Зойка, витрусила останні гроші із сімейного скарбнички і оплатила інтернет-курс, диплом їй обіцяли по електронній пошті надіслати:
– Вам тільки роздрукувати його і все – ви дипломований поліграфолог! Тільки курс оплатіть спочатку, – мовить їй дівиця, фахівець номер 1 у вітчизняній поліграфології.
Майбутня мільйонерка, недовго думаючи, так і зробила: гроші відправила, курс деяких лекцій прослухала за кілька днів, диплом свій роздрукувала і радісна побігла до діда, хвалитися.
Дід у мене сучасний диплом. Так що Зойчину фількину грамоту він обсміяв, і відправив дружину брата спіймавши на брехні. За папірець, що Зойка гордо іменувала «дипломом», вона потім була сварина чоловіком. Не сильно, так – для профілактики. Адже курс коштував велику суму.
А сестра моя двоюрідна розумніше виявилася – до міста на курси поїхала. Тітка їй грошей в дорогу зібрала і відправила, щоб вона осягати настільки нелегку професію. Тітка Ліза вже подумки отхала від трудів праведних на пляжах заморських, але Анька повернулася, так і не закінчивши навчання. Зате при надії.
Дід сміявся і не міг зупинитися:
– Дивись, як добре вийшло: одну приструнили, у другої дитинка буде. Ще матусям їхнім розуму надибати де-небудь.
Вишенька на торті – винна у всьому я. Адже дід до мене переїхати хотів, значить це я замислила проти родичок і покарати мене треба. Ніби це я винна, що у однієї розуму немає, а друга легковажна? Поки текст набирала – дід зателефонував, сміється:
– Лізка моя в місто збирається, детектор брехні освоювати! Ну нічого, нехай розвіється. Їй корисно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
