Що вам сказати-розповісти. Живемо! І досить добре. Краще, ніж до цього жили. Дружина моя намагається всіляко підтримувати мене. Чесно кажучи, вона поводиться, ніби нічого і не було, а, можливо, вона і права. Навіщо їй заглядати мені з провиною в очі, нагадуючи цим щоразу про минуле. Дім, робота, дітки – все своє. Вона виконує роль господині на всі сто відсотків із плюсом. Я радий, що вона мені про все розповіла.
Що ж до мене, то я наче з нового аркуша будую наше з Надією життя. Більше вникаю, намагаюся не проґавити жодної дрібниці. Іноді ловлю себе на думці: «Де вона, з ким?», але потім думаю, що вона ж на роботі, і все втихомирюється. Спілкуємося з нею часто вдень, зідзвонюємося. Я перебрав усі наші спільні 10 років, розклав на хвилини і знайшов купу своїх недоліків, тепер їх не дозволю собі більше. Взяв за правило – дарувати їй квіти часто, що й роблю 3-4 рази на місяць. Хтось може посміється, а мені це приємно – робити їй приємно, дарувати Наді радість! Вона ж жінка, моя кохана жінка! Мати наших дітей. Тож у сімейному побуті все налагоджується. У всьому.
Іноді в голові спливаю картинки про той день. Але вони так само швидко і йдуть, тому що ми кохаємо одне одного і у нас є, для кого жити разом: для дітей. І з жанру гумору – якщо я нічого сам не бачив, то, отже, цього й не було.
І я Наді вірю, вона мене любить і більше не зробить так. Це була помилка. Так, дуже не просто, але всі живі та здорові. І головне – ми разом, ми не розбіглися. Отже, якщо любиш, все вибачиш і зможеш жити далі.
Головне, дивитися і йти разом в один бік, і все буде добре! Успіхів вам усім і моя порада – не поспішайте все руйнувати, спробуйте відновити. Якщо є щире бажання – все вийде.
Автор: Олександр
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
