Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться.
Мене звати Орися і мені наступного року виповниться п’ятдесят. 23 роки я прожила зі своїм першим чоловіком. На жаль, вже чотири роки його немає на цьому світі.
Я залишилася одна з двома дітьми (22 та 19 років). Першого чоловіка я не любила як чоловіка, але дуже поважала і цінувала як людину.
Ярослав для мене був рідним і близьким. Я не можу поскаржитися на щось в нашому шлюбі.
Відхід Ярослава я переживала не просто, і так склалося життя, що через рік після його відходу я зустріла чоловіка, якого покохала всім серцем і душею.
Кохання таке, якого я за все життя не відчувала. Доньки теж це помітили. Старша за мене була дуже рада, а молодша на диво ніяк не відреагувала.
З Орестом наші стосунки розвивалися дуже швидко, він зробив мені пропозицію, і ми розписалися. На даний час живемо в нього.
Старша дочка вже заміжня і вони живуть із чоловіком у їхній власній квартирі, з нею дуже теплі та близькі стосунки. З молодшою Анною все не так просто.
Вона одного разу почула мою розмову з моєю найкращою подругою про мого першого чоловіка та нинішнього. І все! Вона зовсім від мене віддалилася.
Ми практично не спілкуємось. Коли я телефоную чи хочу приїхати, вона завжди шукає привід для відмови. Сама ніколи не дзвонить і не приїжджає.
Я намагалася з нею поговорити, розговорити її, але все вийшло лише гірше. Анна розплакалася і кинула слухавку. Поговорити з нею змогла старша. Від неї я все дізналася.
Для Анни я зрадниця. Їй шкода та прикро за батька. Вона його дуже любила (татова доня). Мого щастя вона зрозуміти і прийняти не хоче і не може, спілкуватися зі мною теж не може і не хоче.
Сама вона теж, незважаючи на вік, до кінця пережити його відхід не може і досі нудьгує та сумує за ним.
Я не знаю що робити. Ореста я дуже кохаю, але якщо потрібно вибирати між чоловіком та донькою, то без запитань я виберу дочку.
Напевно, виходу нема. Поясню все Оресту і подам на розлучення.
Скажіть мені, люди добрі. Я справді щось роблю по відношенню до колишнього чоловіка погане?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
