Що ж, погладшала після народження дочки. Від чоловіка почалися претензії, мовляв, не таку я тебе покохав… Замість того, щоб сказати – «Все добре, кохана, ти все одно найкраща» і почекати, коли я повернувся у форму, він пішов «наліво».
Та так не слабо пішов, а так, що в один прекрасний день взагалі не повернувся.
Залишилася я з дитиною на руках, тут подробиці ні до чого, думаю, все зрозуміло.
Зрештою, я втомилася страждати і знайшла в собі сили повернутися до життя. Завела собаку, почала пробіжки вранці разом з нею.
Спорт впустила в своє життя. Хоч це дуже важко морально, але чудово відволікає від похмурих думок…
Звикла до спорту, і з часом, влаштувавшись на роботу, записалася у фітнес зал.
На відміну від тренера в нашому спорткомплексі, фітнес-тренер виявився уважним і терплячим
За два роки постійного відвідування залу я не тільки повернула собі гарну фігуру, але і поліпшила її місцями, мінімум в 1,5 рази.
Полюбила себе знову, полюбила все своє!
Одного разу, повертаючись додому зі спортивною сумкою і в спортивній формі, помітила, що біля під’їзду стоїть мій колишній чоловік. З квітами та цукерками…
Мабуть, в домофон дзвонить, а дочка йому не відкриває.
Тут я розумію, що у мене прямо тут і прямо зараз є шанс виконати мрію багатьох покинутих…
Зробити так, щоб він ридав від каяття.
Руки за голову закинула, присіла раз п’ять швиденько і зробила крок до нього назустріч…
А він мені знаєте, що говорить?
– Дівчино, ви в цьому під’їзді живете? Можете двері відкрити?
Гірко засміявшись, я закрила обличчя руками і, відчуваючи невимовне торжество, відійшла в сторону…
– Я щось смішне сказав? – раптом занервував він – Що вас насмішило?
– Сказав… На весіллі… Коли клявся любити і захищати… – повертаючись до нього обличчям, сказала я – Досі ржу – не можу!
– Ліза! Лізо?.. – він витріщив очі, дивлячись на мене.
– У тебе є 10 секунд щоб забратися з цього двору, – вже невесело оголосила я.
– Можна хоч дитину побачити?Машу… Будь ласка! – благав він.
– Їі Даша звати… – здивувавшись, уточнила я. – Пішов… Геть!
Пішов…
Я дивилася йому вслід, він часто оглядався…
А толку.
Мрії збуваються, якщо дуже захотіти.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
