Тридцятиріччя шлюбу моєї свекрухи і свекра збиралися відзначити з розмахом: банкет на 100 осіб недешевому ресторані, з обов’язковими подарунками з ними складеного списку.
Я працюю керуючою в ресторані, який вони спочатку вибрали. Тому мені належало вибити з начальства знижку мінімум в 90 відсотків, що залишилися 10 оплатити самої плюс подарувати обов’язковий подарунок на вибір.
Начальство з задоволенням пішла б мені на зустріч, зробило б стандартну для співробітників знижку в 20 відсотків і дозволило б свої напої, якби банкет я замовила хоча б за пару тижнів до дати його проведення. Але у свекрухи як завжди – все через п’яту точку: гості скликані ще півроку тому, а банкетний зал їй знадобився за три дні до торжества. Природно, він був зайнятий.
У цьому залишилася винна я:
– Ти ж знала, що у нас річниця 24 травня! Знала і нічого не зробила! Ти спеціально все, щоб зіпсувати мені свято! – кричала ображена свекруха.
– Олена Сергіївна, я сто разів вам говорила, що треба бронювати дату і вносити передоплату. Ви ж самі від мене відмахувалися, що встигну. Які до мене можуть бути претензії? – питала я.
– Оплатила б! Адже ми домовилися, що ресторан ти сплачуєш! – зойкнула свекруха.
– Ні, ми так не домовлялися. Я з жалем відмовилася від вашої щедрої пропозиції про оплату банкету. Ви прекрасно знає, що у нас з чоловіком немає таких грошей, – я точно знала, що банкет обійдеться у велику суму, це вже зі знижкою, і неодноразово називала ціну мамі чоловіка.
– Шукай інше місце! Хоча ні, ти спеціально нічого не знайдеш, знаю я тебе. Сама знайду, ще й в 2 рази дешевше!
І адже знайшла! Толі в шашличній, недалеко від залізничного вокзалу. Мене вона кликати виявилася геть. Можна подумати, що мене цей факт засмутив до глибини душі. Ні, я навпаки зраділа. Але чоловік уперся:
– Мамо, або я йду з дружиною, або не йду зовсім.
– Нехай приходить, але тоді з вас по подарунку грошима чи ні – гарнітур спальний, я дам тобі каталог, покажу, – крізь зуби погодилася Олена Сергіївна.
Завдяки чоловікові мені довелося тягнутися на це свято лицемірства і уявного благополуччя. Навпроти мене сиділа колишня коханка свекра – двоюрідна сестра свекрухи, шість років тому свекор зібрав речі, пожив з нею кілька місяців, а потім повернувся назад до дружини.
Чоловік сидів поруч з матусею, на протилежному кінці столу. Поруч з ним Олена Сергіївна розмістила дочку своєї кращої подруги і змушувала їх пити на брудершафт, радісно вигукуючи:
– Гей, поки ще невістка, закрий очі! Зараз будуть поцілунки, для тебе не призначені!
На жаль, ми не купили свекрусі подарунок – у нас не вистачило б коштів на замовлений нею спальний гарнітур, тому ми поклали посильну для нас суму в конверт. Плюсом чоловік вирішив повідомити своїй матері про мою вагітність, під виглядом «подарунка». Я була проти, але якщо чоловік щось втовкмачити собі в голову, то переконати його дуже важко.
– Хвилиночку уваги, – чоловік постукав ложкою по келиху. – Мама і тато! На жаль, я не майстер говорити промови або красиві слова, але я спробую. Я вітаю вас з такою чудовою датою – 30 років спільного життя. Я бажаю, щоб ви прожили разом ще стільки ж! Ми з дружиною приготували вам невеликий подарунок, навіть два, – чоловік вручив мамі конверт, відкашлявся і додав. – Скоро ви станете бабусею і дідусем! Ура!
Присутні потягнулися келихами один до одного і тільки зібралися закричати «ура», але під гнівним поглядом однією з винуватиць торжества.
– Що значить – бабусею і дідусем? Навіщо нам онук? Нам не потрібен? Ви купили гарнітур, який я вам замовила? – почала кричати Олена Сергіївна.
Її чоловік вирішив втрутитися:
– Адже це здорово! Оленка, у нас будуть онук чи внучка! Уявляєш, я – дід! – радісно гомонів свекор.
– А ну! – гаркнула свекруха на чоловіка і знову напала на мого чоловіка. – Позбавитися, негайно! Яка дитина, сину, ти з глузду з’їхав?
Свекруха встала зі свого місця і пішла до мене з криками:
– Я тобі зараз покажу онука! Ти у мене все на світі проклянеш! Гарнітур спальний вона поскупилася, зате нагуляти, вже встигла!
Я не стала чекати, коли п’яна баба дійде до мене. Я вискочила з-за столу, схопила свою куртку, вибігла з шашличної, стрибнула в машину і поїхала додому, обливаючись сльозами від образи. Чоловік приїхав слідом.
З того дня минуло півтора тижні, а Олена Сергіївна щодня телефонує і приходить до вимог, щоб я позбулася дитини.
– Мені ще рано ставати бабусею. Коли буду готова – повідомлю, тоді і народиш! – каже вона.
Це мине? Або далі будуть тільки гірше?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
