Щоб часом мені нічого не перепало, тато переписав все своє майно на нову дружину. Ось тільки одного він не врахував, що вона так швидко піде з життя. Ще й сорок днів не минуло за мамою, як діти вказали йому на двері. Навіть не уявляю, як він дізнався мою адресу.
Моєму татові зовсім не хотілося, щоб хоч краплинка його спадщини дісталася мені, адже він вважав, що я не заслуговую на неї, а ось інші діти заслуговують.
Ще за життя тієї жінки батько вирішив абсолютно всю спадщину переписати на неї, щоб у майбутньому усе отримали її діти і вийшло так, що мені не лишалося нічого. А потім раптово дружині батька стало погано і здоров’я погіршилося і незабаром її не стало. У той момент дітей хвилювала лише спадщина, а не відхід матері, і тоді вони абсолютно все поділили між собою.
Батькові навіть не було де жити. Діти одразу ж викинули його з речами на вулицю і тато вирішив тоді прийти до мене додому, щоб сказати, що якщо я не дам йому грошей, то він піде до суду і викликатиме певні служби, щоб у всьому розібратися.
Я пам’ятаю, що під час розлучення моїх батьків у будинку відбувався повний кошмар і я не знала, куди подітися, адже по всій квартирі літали речі та їх ділили навпіл. Тоді тато мало не викликав хлопців з погонами, адже йому хотілося забрати телевізор із собою, йому було шкода його залишати мамі. Мене дратував той період їхнього розлучення, але дякувати Богові, що мене могла підтримати бабуся в ті важкі часи, за що я їй дуже вдячна.
У суді мій батько влаштовував “театр” через те, що він не вірив, що я його рідна дочка і взагалі не збирався платити аліменти. Але я не знаю, у чому була проблема. Адже зарплата батька на той момент була вищою за середню. Виявилося, що він реально мій батько, і тоді він почав нервувати ще більше. Тому зробив усе можливе, щоб мати отримувала лише копійки, а не нормальні аліменти.
Ми припинили відразу спілкування після від’їзду батька з нашої квартири. Ми більше ніколи з ним не бачилися і не дзвонили. Я нічого про нього не знала, крім того, що в нього з’явилася нова сім’я, з якою він на той момент жив. Навіть бабуся по татовій лінії продовжила зі мною спілкування, а тато сказав, що його мати просто під усіх підлаштовується, щоб бути на доброму рахунку у рідних.
На подив, батько знайшов собі дівчину, яка жила в нашому районі, тому я часто її дітей бачила у школі, адже вони тут навчалися, а їхня мати працювала звичайною кухаркою. Мені доводилося іноді бачитися з батьком, коли я виходила зі школи та бачила, як він забирав дітей тієї жінки, але ми навіть не віталися. За кілька місяців вони переїхали і я навіть не стала цікавитися, куди. Виявилося, що батько все своє майно переписав на ту жінку і мені здається, що це досить нерозумно з його боку.
Моя мати теж одна не залишилася і тому почала зустрічатися з досить багатим чоловіком, у якого дружини вже не було близько п’яти років, зате у нього була маленька дитина, яка почала зі мною разом ходити до нової школи.
Цей чоловік жив у багатому районі, тому мати, навіть не замислюючись, відразу ж погодилася на пропозицію про переїзд. Ми почали жити багато. На даний момент я добре спілкуюся зі зведеним братом, адже з часом ми добре потоваришували.
Через багато років я змогла вивчитися на психолога і тепер заробляю чимало. Брат вирішив продовжити вчитися у Франції, адже завжди мріяв побувати там. А моя мати та вітчим збудували для себе заміський особняк, щоб на старості років відпочити. Я була рада, що саме так склалося моє життя. У мене навіть є дитина та чоловік, з яким у мене теж чудові стосунки.
Якось я, як ні в чому не бувало, прокинулася вранці і почула дзвінок у двері. Тоді я швидко підбігла і навіть не подивившись у “око”, вирішила відкрити. На порозі був мій батько, з яким я не спілкувалася шістнадцять років. Він сказав, що вирішив мене знайти. Хоч він прийшов без запрошення, але я все ж таки вирішила пустити його. Він пройшов на кухню і почав просити кави. Я, як за наказом, швидко зробила і сіла.
Мені було цікаво почути, що ж у нього сталося, якщо він вирішив зайти до мене додому. А виявилось, що та жінка, яка з ним жила, раптово пішла з життя. Оскільки ще й усе майно батька було переписано на неї, то все розібрали діти і викинули його на вулицю і тепер у нього немає ідей, куди він може піти.
Мені тато сказав, що збирається йти до суду і хоч частину майна повернути собі, адже так, за його словами, взагалі не годиться. Звичайно, я не сумнівалася в тому, що тато точно піде до суду повертати собі хоча б частину житла. До мене тоді тільки дійшло, що він проситиметься у мене жити, точніше, з його характером це звучало як наказ, що я зобов’язана йому надати окрему кімнату в цьому будинку, щоб він жив у ній.
Я зрозуміла, що його якимось чином треба вивести з квартири, адже він може вчинити “бурю”. Якраз за десять хвилин мій чоловік повернувся з роботи і по дорозі забрав дочку з садочка. Мій чоловік ввічливо попросив тата вийти з нашого будинку та більше не повертатися. Адже за всі ці роки він навіть про мене не згадував, а коли знадобилися гроші, то навіть додому прийшов. На виході батько мені обіцяв, що суд зі мною розбереться і цю квартиру він забере собі, а мене вижене надвір.
Після цього гостя мені довелося чоловіку повністю розповісти історію моїх батьків і він навіть посміявся, але сказав, що тато робить неправильно і якби він весь час тобі приділяв хоч трохи уваги, то може б ми його на якийсь час пустили до нас пожити, а так ні.
Я вирішила ще про все повідомити маму. Вона, зовсім не хвилюючись, сказала мені теж не переживати, адже вітчим знайомий з найкращим адвокатом у нашому місті і тоді до мене точно жодних претензій не буде.
Я трохи заспокоїлася і зрозуміла, що у тата точно не вдасться отримати квартиру моєї матері. Тим більше якщо вона переписана на мене. Мене тішить те, що мати не стала на бік бездомного батька, а підтримала мене.
Фото ілюстративне
