Щоб підзаробити татові на лікування, мамі довелося поїхати на заробітки. Але і це не допомогло – тата не стало. Та здивувало мене те, що мама не змогла, чи не захотіла, приїхати, щоб провести тата в останню путь, лише перевела гроші. А за рік часу я стояла в аеропорту і зустрічала її в Україні. Я навіть уявити не могла, що приїде вона не одна, а з Антоніо. Не знаю, як маю її пробачити

На початку нашого спільного життя з Олегом, ми жили з моїми батьками. Та згодом збудували власний будинок і переїхали жити окремо.

Невдовзі в нас народилась донечка Аліска, а через два роки і синочок Олежик.

Батьків ми навідували майже кожні вихідні. Бувало і таке, що вони заїжджали до нас. Та через якийсь час тато сильно занедужав, потрібно було робити оперативне втручання, яке коштувало чимало грошей.

Ми віддали все, що у нас було, та потрібні були ще кошти на подальшу реабілітацію.

Якось подруга запросила маму за кордон підзаробити трохи грошей. Мама поїхала, а я залишилась і була поряд з татом.

Дома татові ставало все важче, а через три місяці його не стало. Писала мамі, просила приїхати, щоб гідно тата провести в останню путь, а та не змогла, чи не схотіла, лише вислала трохи грошей.

Цього дня мама мені зателефонувала і сказала що приїде цими вихідними. Я вже за нею дуже скучила, як мені весь цей час її не вистачало.

І ось цей день настав. Я в аеропорту зустрічаю свою маму. Та вона прилетіла не одна, з нею прилетів він, той, який зайняв місце мого батька.

Коли вона знайомила нас з Антоніо, і сказала що він її пара, я була сама не своя від несподіванки.

Не могла я порадіти за них, адже минув тільки рік, як не стало батька.

Як вона так могла? Та чи можливо забути свого чоловіка за такий короткий термін?

Я чітко дала мамі зрозуміти, що мені це не подобається і цього чоловіка я в себе в домі бачити не хочу. Мама, звісно, образилась сильно.

– Могла би порадіти за мене, – сказала мені вслід ці слова мама.

Та в моїй голові не вкладається та її любов. Адже жіночка вона вже в віці.

Читайте також: Недавно, на Успіння, я захотіла познайомити доньку з моїм коханим Миколою. Звісно, я переживала, але сподівалася, що Зорянка мене зрозуміє. Коли ж ця важлива зустріч настала, донька і не приховувала свого незадоволення, а після неї поставила мене перед вибором. – Вибирай, або він, або я, твоя донька! – Вибір тут очевидний, але тепер думаю, чи правильний він, чи не погарячкувала я

Могла би вже і життя своє внукам присвятити, як-не-як, я хочу на роботу піти, а дітей потрібно припильнувати.

Я думала мама як приїде, я дітей на різні гуртки позаписую. А тепер я не можу навіть на її допомогу й розраховувати. Як мені їй пояснити, що в її віці не про кохання потрібно думати?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!