fbpx

Щоб в сестри було хоч скромне весілля, мама заставила мене виїхати в Німеччину на заробітки. Я не міг їй перечити, оскільки був переконаний, що маю забезпечувати їм гідне життя після того, як не стало тата. Старша сестра мудріша, вона вийшла заміж далеко від дому, щоб втекти від впливу мами. Я пересилав мамі і Марусі всі гроші, поки не зустрів Єву. Недавно мама мені зателефонувала з претензіями. “В тебе скоро племінник народиться! Мені гроші на коляску треба!”

Щоб в сестри було хоч скромне весілля, мама заставила мене виїхати в Німеччину на заробітки. Я не міг їй перечити, оскільки був переконаний, що маю забезпечувати їм гідне життя після того, як не стало тата.

Старша сестра мудріша, вона вийшла заміж далеко від дому, щоб втекти від впливу мами. Я пересилав мамі і Марусі всі гроші, поки не зустрів Єву. Недавно мама мені зателефонувала з претензіями. “В тебе скоро племінник народиться! Мені гроші на коляску треба!”

Мені 33 роки і я хочу нарешті влаштувати своє життя, а не жити і працювати для того, щоб було добре мамі і сестрі.

Нас у батьків троє дітей.

Найстарша сестра Оленка, середущий я і найменша Маруся.

Так сталося, що коли мені було чотирнадцять років, а Марусі лише десять, з життя пішов наш батько.

Мама особливо ніде не працювала. Всім нас забезпечував тато, який мав свій комбайн і займався сільськими роботами. Дома в нас особливої господарки не було, бо мама працювати сильно руками не хотіла.

– Моє завдання виховувати дітей і пекти пиріжки, а гроші до хати повинен приносити чоловік. Так було споконвіків.

Така була її позиція навіть після того, як головного “добувача”, нашого тата, не стало.

Спершу ми жили на допомогу від держави по втраті годувальника, а коли я закінчив школу, то навіть не обговорювалося, я повинен був піти відразу ж на роботу.

– Для чого ті дипломи, якщо ніхто по спеціальності ніколи не працює, – повторювала мама.

Правда, коли прийшов час, Оленка закінчила училище і пішла працювати на хлібзавод.

Заміж вона вискочила рано і дуже далеко від батьківського дому.

Мама не раз бурчала на зятя, що той шкодує для неї грошей, що коли вони приїжджали на свята, то з пустими пуками. Продукти, які сестра везла не рахувалися, мамі потрібні були гроші.

Власне через таке ставлення Олена і перестала приїжджати до нас. В неї з чоловіком троє дітей, є чим займатися.

Я також познайомився з дівчиною, але мама зробила так, що ми з Юлею розбіглися.

– Ти не знаєш тих дівчат? Та їм тільки гроші потрібні. А тобі ще сестру молодшу на ноги треба ставити і мене забезпечувати. Ти ж мужик у нас.

Мама привила мені таке, що я про себе забував і жив лише тим, що маю заробляти гроші для неї і сестри.

Мама так на роботу і не вийшла. Сестра ж після школи вирішила рік відпочити, а вже потім піти вчитися на перукаря.

Я працював на автосервісі. З дівчатами особливо не зустрічався, бо в мене була місія – забезпечувати маму і сестру.

Коли Маруся почала зустрічатися з хлопцем, мама заставила мене поїхати в Німеччину на заробітки, щоб заробити сестрі хоч на скромне, але весілля.

Я був ніби під чарами. Все життя мені внушали, що так має бути, я повинен бути для них, як тато.

Виїхав в Німеччину я ще до вторгнення, тому не подумайте нічого поганого.

Весілля сестри відклалося до кращих часів, але молодята розписалися і стали жити в нашому будинку з мамою.

Кожного місяця я надсилав мамі гроші, поки одного дня не зустрів Єву.

Такої дівчини, чуйної і милої я ніколи не зустрічав. Вона навчила мене жити для себе.

Я винаймав нам житло. Ми жили і насолоджувалися життям.

Але це не сподобалось моїй мамі.

– Ти не чоловік. У тебе скоро племінник народиться. Замість того, щоб коляску від мене купити, ти на якусь кралю гроші тринькаєш, – повторювала мені мама.

Але на той час я вже не був під їх впливом.

Скільки мама говорила мені гірких слів. Що я не чоловік, що лишив їх у важкий час, що вони не мають за що собі купити хліба і масла. Але мені байдуже.

Я багато років жив для них, тепер моя черга бути щасливим. Мама ще в силі йти на роботу, але окрім прибиральниці її ніде не беруть, а для неї це “низько”.

А просити в мене не низько…?

Читайте також: Я замовляла товар для магазину, як в двері гонорово зайшла якась жінка. Слово за словом, вона почала говорити, що претендує на лисий шматочок нашого з чоловіком бізнесу. Річ в тім, що по документах все було записано на Віталіка. – В мене від вашого чоловіка є дитина, і оскільки Віталіка на цьому світі вже немає, ми також  маємо право на частину бізнесу. – Я ледь не впала від почутого. Мій чоловік весь цей час водив мене за носа

Недавно мама телефонувала і сказала, що зять забрав речі і пішов. Мабуть, не витримав бідолаха тиску…

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page