Щоб я продовжувала навчання, моя мама розрахувалась з роботи і сиділа з онучкою. Було дуже важко. Я приходила з пар і замість того, щоб приділити час дитині, сідала за книжки. Але це все минуло. Дівчата вже дорослі і самостійні. А ось в нас з чоловіком почалися непорозуміння. Андрій зробив так, щоб я навіть подумати не могла, що чогось без нього варта. А потім ми роз’їхалися на місяць.

Не знаю, що робити

Я з чоловіком Андрієм виховали двох доньок Вероніку і Світлану.

Перша дитина стала для мене несподіванкою. Тоді я вчилася, закінчувала магістратуру і мала йти в аспірантуру.

Були 90-ті мій тоді ще хлопець Андрій не мав робити і загалом, не було багато грошей. Зразу ж постало питання, хто допоможе з дитиною, як з цим всім впоратися?

На щастя, наші з хлопцем батьки допомогли. Ми з Андрієм розписалися, а невдовзі на світ з’явилася дівчинка.

Це були важкі часи, я мала навчатися, після навчання приходити додому бачити доньку і водночас виконувати обов’язки новоспеченої дружини.

В той час було важко всім, але нас це об’єднало. Моя мама навіть була змушена піти з роботи, аби більше сидіти з внучкою.

Наступна дитина появилась значно пізніше, і знову дівчинка. В той час ми з чоловіком вже самі справлялися з дітьми. Андрій працював хоч і не на бажаній ним роботі, але це приносило високий дохід, що було головне.

Після того, як мої батьки один за одним відправилися на небо, ми почали жити в своїй власній квартирі одні.

З часом я зрозуміла, що чоловік змінився. Від нього вже не залишилося того хлопчини, якого я покохала. Андрій був зовсім іншим і коли діти подорослішали, повстало питання про розставання.

Андрій просто внушив мені в голову, що я нікому більше не буду потрібна і самотність мене знищить, тож краще нічого не міняти. Я вірила йому, і довгий час не наважувалася нічого міняти.

Одного разу ми навіть роз’їхалися на місяць, тоді з одного боку було мені полегшення, а з іншого, прийшлося вирішувати багато побутових проблем, до яких я не звикла.

Коли ж ми з’їхалися Андрій дорікав мене, мовляв, бачиш, ти місяць без мене не змогла, а що ти зможеш без мене решту свого життя?

Чоловік почав зневажати мене, завжди, як тільки випадала нагода, дорікав мені тим нещодавнім розставанням. Андрій став до мене байдужим, його не цікавили жодні мої спроби відновити щось у стосунках.

Чоловік надавав перевагу провести час з друзями, ніж в колі сім’ї.

Читайте також: Зять коли з Польщі дзвонив, то казав, що як приїде, то нашу Наталю озолотить. А вийшло так, що Данило повернувся і навіть нас не попередив. Замість того, щоб до дітей прийти і дружини, він подався до своїх батьків. А ті випросили в нього грошей на дах, бо протікати почав. Я б нічого не сказала, якби він нормальні гроші і Наталі дав. До дітей він приїхав з двома маленькими машинками і лялькою пластмасовою

Останній часом життя з Андрієм стало нестерпним.

Після нашого розставання чоловіка став до мене ставитися ще гірше, появилось враження, ніби Андрій і так впевнений, що я нікуди не дінуться.

Мені насправді лячно щось міняти, все-таки ми прожили разом вже 27 років і я сильно боюся залишитися самотньою.

Та і чи не запізно вже щось міняти.

А що порадите мені ви?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!