Щоб забезпечити гідне життя сину, я змушена відібрати квартиру у його батька, що дісталась йому у спадок від матері. Але як тільки про це почув колишній, то ледь не на колінах став просити, не ламати йому життя. Відразу ж звідки не візьмись, зі мною стали зв’язуватися і родичі Петра. Всі тепер мене засуджують. Ні, щоб спитати, де три береш гроші, щоб Андрійка на ноги поставити.
Ну і де ви мені скажіть ця справедливість?
Сталося так, що я живу в невеличкому містечку і виховую синочка Андрійка. Про його батька, Петра, сильно згадувати не хочу, адже він покинув нас, як малому ще не було й рочку.
З цього моменту почався затяжний суд, але все ж таки я отримую тепер свої аліменти на сина. Але ні копійки більше.
Але історія не про це.
В той важкий час мені допомагали мої рідні. Мати і її сестра Галина часто залишалися з дитиною. В той час я могла піти десь підробити, або ж відлучитися з якихось інших причин.
За професією я вчитель української мови та літератури і хоч зарплата не висока, але я намагаюся дати Андрійку все, що можу. Часто беру дітей для підготовки до ЗНО з цього отримую доволі не поганий заробіток.
Та через вторгнення багато чого змінилося.
Розумію, може це й цинічно думати зараз про гроші, але в першу чергу я думаю про сина.
Зараз надбавки забрали, позабирали різні додаткові години та і загалом заробітна платня стала меншою. Підкосило ще й те, що мій колишній втратив роботу. І хоч мені було байдуже, що в нього там твориться, але це означало, що він не зможе надсилати аліменти.
Ця поставило мене в складне становище. Через інфляцію все стало дорожчим. І в цей же час заробіток зменшився, а витрати навпаки збільшилися.
І ось тепер я мою лише один вихід.
Все, що залишилося в мого чоловіка це квартира від його матері, яка вже на іншому світі. Тому щоб забезпечити життя Андрійку я змушена буду відібрати в колишнього цю квартиру.
Це було моє остаточне рішення. Але тут вперше за довгий час з’явився мій колишній і чуть не на колінах почав благати, не відбирати квартиру, яка йому дісталася у спадок. Не знати звідки появились його родичі і почали мене засуджувати за це.
Після цього я почуваюся погано, але невже в мене є вибір. Я ж лише хочу дати нормальне життя дитині.
Як ви думаєте чи все-таки змилосердитися над колишнім чоловіком?
Чи на вашу думку все я роблю правильно?
Наперед щиро вдячна вам за будь-які поради!
Автор -“АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!