Всі ми – свекри, ми з чоловіком і донечкою, розлучена сестра чоловіка з сином – мешкаємо в одному місті, недалеко від столиці. Всі живемо окремо один від одного, але постійно спілкуємося. Я сама і мої батьки з Прикарпаття. З ними я не дуже часто бачуся.

Свекри у нас заможні люди, у свекра бізнес солідний, живуть в особняку за містом. Свекруха ні дня не працювала, сина й дочку виховувала. Має захоплення – в’яже і вишиває. Гарно, до слова. Для себе і родини, на подарунки.

Ми з Тимофієм і донечкою Златою живемо у своїй трикімнатній квартирі, звичайно, свого часу свекри допомогли придбати її. Але мої батьки взяли участь у ремонті.

Моя зовиця Катерина з синочком Остапчиком живуть самі у двокімнатній після того, як Катя розлучилася з чоловіком два роки тому.

Але це все передісторія. Сама суть моєї розповіді полягає в тому, що вичудила недавно моя свекруха Зінаїда Артемівна.

Півтора місяці тому ми святкували у них всі разом третій день народження Остапчика, свекри мало того, що влаштували у себе свято для онука з аніматором і шикарним столом, та ще подарували Каті й онуку путівку у Дубай на море на 10 днів. Вони злітали – Катя так хвалилася шикарним відпочинком, фото виставляла кругом. Сама вона, яка живе на аліменти колишнього і допомогу батьків, собі б такого не дозволила. Ну, пораділи ми за неї щиро.

І ось день народження у нашої Златуні, 5 років. Ми свекрів напружувати не стали, замовили ресторан з дитячою кімнатою. Все на вищому рівні, два столи – дорослий і дитячий для Златкиних друзів, аніматори. Торт величезний на замовлення. Ми, на відміну від Каті, обоє з чоловіком працюємо, тому можемо собі дозволити.

Раніше свекри дарували златі шикарні іграшки, одяг. Але цього разу, після їхнього подарунку Остапу, я чекала чогось особливого. Ну і отримала.

Знаєте, що подарували свекри своїй старшій онучці? Коробочку, гарно загорнуту, а в ній – увага! – три пари зв’язаних Зінаїдою Артемівною шкарпеток. І – все! Я у ступорі, Тимофій також, Злата – у сльози, але її швидко аніматори відволікли.

Шкарпетки, ялинки-патички! Най би собі їх на носа вділа, що б не червонів на морозі. Більше у мене ніяких слів і емоцій не було. Ні, не подумайте, ми не потребуємо, нічого мені від них не треба. Але на ювілей дитині – шкарпетки, у той час, коли меншому онуку – путівку у Дубай? Ну, це вже вибачте.

Тимофій попросив мене не влаштовувати сцену і не псувати взаємин з його батьками. Я погодилася, від мене не убуде. Мої тато і мама надіслали Златі чудову велику ляльку, конструктор і гарнезне платтячко. Дякувати їм!

Ні, конфліктувати я ні з ким не збираюся, воно того не варте, просто на 8 березня, коли у свекрухи якраз день народження, Тимофій нехай що хоче, те і робить, а я загорну красиво у якості подарунка для Зінаїди Артемівни носову хусточку. А що? Чим не подарунок?

Автор – Олена М.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.