– Ну а як її ще назвати? Утриманка і є! – обурюється п’ятдесятилітня Людмила Петрівна. – Сидить на шиї! Повинна ж вона це розуміти?
– Але ж вона з їх спільною дитиною сидить.
– Ну і що? Чи не працює ж, гроші не заробляє, тільки витрачає те, що надбав чоловік. Так, по-іншому зараз ніяк, дитина маленька, хтось повинен з ним сидіти. Але треба ж мати совість, розуміти, що тебе зараз містять! Якісь забаганки свої могла б відсунути на потім, коли будуть свої гроші, хіба ні?
Син Людмили Петрівни, Іван, півтора роки тому одружився, привів молоду дружину в трикімнатну квартиру до матері, оскільки окремої житлоплощі ні у кого з молодих немає, а тут планування цілком дозволяє розміститися.
Буквально через пару тижнів після весілля у молодих нapoдилася дитина.
Невістка Маргарита в декреті, сидить з малюком, Іван працює.
Читайте також: — ДРУГИЙ ОНУК ВІДПРАВИТЬСЯ В ДИТБУДИНОК. І БЕЗ ВАРІАНТІВ!
– Я їм відразу сказала – збираєте гроші на перший внесок! – розповідає Людмила Петрівна. – На житло вони зараз не витрачаються, та й левову частку продуктів в холодильник, якщо чесно, купую я.
-Мені не складно і не шкода, я працюю на хорошій роботі і нормально заробляю. Ну і потім, повинна ж я їм якось допомогти відселитися? Але такими темпами, судячи з усього, відселення ми будемо чекати дуже довго!
Молоді чесно намагаються збирати гроші, але поки виходить не дуже. За півтора року зібралася смішна сума, говорити нема про що – це при тому, що зарплата у Івана дуже навіть непогана.
– Тому що у Рити ніякої свідомості! – зітхає Людмила Петрівна. – Сину, дійсно, потрібна нормальна взуття, одяг, телефон пристойний – він працює, весь час на людях, на нього дивляться. Йому потрібно мати гарний вигляд. А Маргариті-то це навіщо зараз обновки? Минулого тижня, дивлюся, сумочку собі купила. Недорогу, але все ж – навіщо?
Якщо людина сидить вдома, йому взагалі багато не потрібно, вважає Людмила Петрівна. Легко і безболісно можна економити.
– Одна справа, коли купуються кросівки, штани і куртка, щоб гуляти з коляскою, це ще можна пояснити! – міркує свекруха.
– Хоча у нашій Ріти одягу стільки, що три роки декрету без проблем можна було б доношувати старе. Ось навіщо їй зараз манікюр? Покраска волосся? Туфлі на підборах? Нову білизну? У неї його купа. Так, стареньке, але цілком нормальне! Носити є що!
