Сільське весілля було чутно на всю округу. Гриміли музиканти, гості весело танцювали і співали. Лише одній людині було не весело на цьому святі… Микола, брат нареченого, приїхав сюди здалека.
Всю дорогу молодий чоловік був у піднесеному настрої, адже їхав на весілля до рідного брата, і рідних побачити заодно. Хто ж знав, що все так обернеться…
Коля приїхав днів п’ять тому. І варто було йому побачити майбутню дружину брата, він відразу ж втратив спокій. Розумом він розумів, що навіть думати не повинен про чужу жінку, а ось з серцем нічого не міг вдіяти.
Таких красивих дівчат, як Уляна, він ще не зустрічав. Зелені, смарагдові очі красуні просто зводили з розуму. Від цього погляду, він нікуди не міг подітися, ні вдень, ні вночі…
– Миколо! Братк! Що ж ти як не рідний сидиш? – здивувався Олексій. – Не радий моєму щастю? – засміявся брат.
– Радий. Дуже радий! – Микола відвів погляд, і піднявся з-за столу.
Чоловік хотів пройтися по селу, впорядкувати свої думки. Він багато випив того вечора, голова гула і крутилася.
– Миколо! А ти не хочеш потанцювати з нареченою? – блиснула своїм смарагдовим поглядом Уляна.
– Чому б і ні? Підемо, потанцюємо! – тремтячим голосом відповів Микола.
– Ти мені відразу сподобався! – несподівано шепнула на вухо наречена. – Дуже шкода, що ми так пізно познайомилися з тобою!
– Так, шкода… Може все покинеш, і втечеш зі мною?! Я забезпечений, ти ні в чому не будеш потребувати. Все життя буду носити тебе на руках! – несподівано для себе запропонував захмелілий чоловік.
Уляна пильно подивилася на нього, і на хвилину забарилася:
– Знаєш, а я згодна! Що за життя чекає мене в цьому селі? Одна туга… Тільки як же нам втекти?
– Я буду чекати тебе на світанку біля лісопосадки. Прийдеш? – прямо запитав Коля.
– Так. Прийду! – прошепотіла Уляна.
Музика стихла, і гості знову повернулися за стіл. Микола пішов в будинок нетвердою ходою, і відразу ж завалився спати. Незабаром веселощі затихло. Гості стали розходиться по домівках…
Микола прокинувся, щойно народився світанок. Голова була важкою, а думки туманні.
Через кілька хвилин чоловіка кинуло в жар. Він згадав вчорашню розмову з Уляною.
“Боже мій! Що я роблю?! Бігти, терміново тікати звідси. Від гріха подалі…»- подумав чоловік, і став тихенько одягатися. У будинку стояла тиша, після бурхливого гуляння рідні молодят і гості міцно спали.
Микола одягнувся наспіх, підхопив рюкзак, і тихо вийшов з дому. До станції було не далеко, кілька кілометрів ходу.
Село залишилося далеко позаду. Чоловік йшов по нерівній, вибоїстій дорозі, і розмірковував про вчорашній випадок: «Гаразд я, перебрав зайвого, але Уляна ж не пила. Не любить вона мого брата… Зазіхнула на красиве життя. Нехай самі розбираються! Я не суддя цій жінці, теж хороший…»
Раптово, біля лісосмуги Коля помітив знайомий силует. «Боже ти мій! Уляна! » – злякано прошепотів він.
– Миколко! Я вже цілу годину чекаю! Змерзла вся! – солодко усміхнулася жінка.
Уляна підійшла до чоловіка, і хотіла обійняти його.
– Іди! Чи не роби дурниць! Я вчора наговорив всякої нісенітниці… Забудь! Повертайся до чоловіка, – сказав зі злістю Коля.
– Думаєш, тобі це зійде з рук? Я всім розповім, як ти приставав вчора, так хотів відвезти мене. На все село зганьблю тебе! – крикнула зі злістю красуня.
– Не варто! Досить того, що ти себе зганьбила! – почувся ззаду знайомий голос.
Уляна здригнулася. Оглянувшись, вона побачила чоловіка Олексія. У чоловіка в очах було скільки відчаю і розчарування, що було боляче дивитися на нього.
– Брате! Прости якщо зможеш! Чесно, я не зі зла! Лихий попутав… – опустив голову Микола.
– Розумію тебе… Ця очима своїми кого хочеш з розуму зведе… Колю, не їдь. Мати не бачила тебе кілька років, я скучив. Що ж ти як злодій, нишком? – важко зітхнув Олексій.
Уляна послухала чоловічу розмова, фиркнула, і пішла назад, в село.
– Гаразд, підемо назад. Сам не зрозумію, що зі мною діється…
Коля поплескав брата по плечу.
– Ти не сприймай так близько до серця. Може, якось звикнете одне до одного.
– Ні, Коля. Вона сьогодні стала зовсім чужа мені. А навіщо мені чужа дружина?..
– Напевне, ти правий! – виголосив Микола.
Мілана Лебедєва
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
