Сім років ми доглядаємо бабусю чоловіка, а свекруха Алла Степанівна в цей час на заробітках в Португалії, нещодавно вона повернулася і вчудила щось дивне. Обвела нас навкруг пальця, чесно кажучи просто! Розповім про все спочатку.

Свекруха Алла Степанівна обвела мене довкола пальця. І це був не звичайний буденний випадок, а дещо серйозніший. Аж до того, що я зараз серйозно подумую, а чи не розлучитися мені з чоловіком. Хоча ми разом з Олегом прожили не так багато років, і у нас навіть є спільна дитина,синочок Даня.

А сталося от що. Близько семи років тому свекруха, доки була ще досить молодою, вирішила поїхати в іншу країну на роботу. Чоловіка у неї на той час не стало. Сидіти вдома їй було нудно, та ще й коханий син одружився. На мені.

Мої батьки хотіли, щоб я зі своїм нареченим жила у нашому домі. Там у них село, свіже повітря, два поверхи, чому б і не залишитись? Хороша була ідея.

Але ні, свекруха запропонувала нам альтернативний варіант. Словом, ми переїжджаємо до неї в квартиру, де ще живе її мама, бабуся Олега, мого чоловіка. Там кілька кімнат, гарний район, близько розташовано буквально все. У принципі непогано.

Одна лише проблема: мама свекрухи. Хвора, літня людина. За якою треба доглядати. А ми таки молода пара, нам ще своїх дітей привести на світ треба.

Однак пропозиція свекрухи була надто привабливою. Після приїзду вона переписує квартиру на нас, а щомісяця, що вона перебуватиме за кордоном, надсилатиме нам частину зароблених грошей. Щоб і на ліки вистачало, і на розвиток нашої молодої родини.

Тобто довелося погоджуватися нам з варіантом Алли Степанівні. Бо сестра Олега, Катя, категорично відмовилася бути доглядальницею рідній бабусі. Вони з чоловіком переїхали до іншого міста, і їх такі умови не влаштовували. Ну, тепер я розумію чому.

Усі ці сім років ми справно виконували свій обов’язок. Я, скажу чесно, нічого не маю проти матері свекрухи, але в її стані краще нею займалися б професіонали. Ми з нею намучилися дуже сильно.

Проте свекруха чесно висилала гроші, і ми з чоловіком не надто замислювалися про своє майбутнє. У мене народився синочок, але грошей вистачало на все. Незважаючи навіть на те, що я перестала виходити на роботу і повністю присвятила себе домашнім справам.

Минав час, дитина зростала, а бабуся, навпаки, ніби ставала все менше і менше, як стара лялечка, згасала.

Вона пішла від нас за місяць до повернення її дочки додому. Сумна подія, але ми з чоловіком вважаємо, що це вона швидко й легко ще пішла. Значить, це хороша новина. Свекруха насамперед зайнялася виконанням обіцянок. Вона переписала квартиру, де ми жили останні роки, на нас. Так само, як і хотіла з самого початку.

А потім узяла гроші, які були в неї, та купила непогану двокімнатну квартирку. У місті, в якому жила моя зовиця, Катерина. Так просто. Їм ще й пощастило, у їхньому маленькому містечку ціни на нерухомість просто дармові, свекруха майже не витратилася.

Виходить так: ми з чоловіком сім років жили й мучилися з лежачою людиною і отримали квартиру свекрухи з самою свекрухою, як бонус. Ну а куди вона піде із власного житла? А сестра брата, яка палець об палець не вдарила, та жодного разу не прийшла до нас допомогти, отримала нову квартиру. Просто за гарні очі!

Я про це довго думала і навіть радилася зі своєю матір’ю. Вона теж вважає, що мене просто кинули. Змусили працювати нянькою-доглядальницею, без оплати. Щоб тепер я жила з іншою жінкою у віці. Це, звичайно, неправильно і просто обурливо. А поскаржитися нікому.

Олег же став на бік матері. Він заявив, що це не наша і не моя справа, куди мама вирішила віддати гроші, які залишилися в неї. Головне, що свою частину обіцянки нам вона виконала, як і ми свою. Але це ж шахрайство, як не крути.

На моє запитання, чому свекруха вирішила вчинити так несправедливо по відношенню до нас, вона сказала, що любить своїх дітей однаково.

Тоді з якого дива вона не хоче переїхати в квартиру до дочки? Вона ж сама цю квартиру вибирала, тож точно знає, що вони житимуть дружно та мирно. Мабуть. Не знаю, бо я не думаю, що в таких умовах, де свекруха живе із сином та його дружиною, стосунки можуть бути нормальними.

Все одно рано чи пізно між нами розпочнуться суперечки й конфлікти. Та й дитина моя каже, що хоче жити у великій квартирі.

Ось тепер я у такому незрозумілому стані. Відчуваю себе скривдженою та обдуреною. І батьки мене підтримують. Чоловік та свекруха мають протилежну думку, але це їхні особисті проблеми.

Син наш теж розуміє, що йому знову доведеться жити з бабусею, якщо я щось не зроблю. Залишається тільки набратися сміливості та переїхати до своїх батьків.

Там багато місця, вони – люди добрі та розуміючі. Сина я, звичайно, заберу із собою. А там побачимо. Якщо все залишиться на своїх місцях, доведеться розлучатися. Якщо Олег зрозуміє мене, рухатимемося далі.

Але так чи інакше варто зробити цей крок – переїхати від них. Адже на кону стоїть не лише моя емоційна рівновага, а й мого сина. А також майбутнє всієї нашої родини. Я не хочу й не буду жи зі свекрухою. То як краще вчинити?

Передрук без посилання заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.