Остап одружився не рано, у 30 років, його обранецею стала ситмпатична і весела Марина. Жили вони у Марини у великому будинку, майже ніколи не сварилися, бували, звичайно, якісь моменти і непорозуміння, але не серйозні. Словом, жили вони добре і кохали одне одного.
Сімейне життя ладилося, обоє працювали, а домашні справи ділили порівну: Маринка підмітала, а Остап мив підлогу, вона готувала, а він прибирав кухню – жили дружно.
До молодих постійно приїжджали батьки чоловіка, які жили недалеко від Марини й Остапа, всі свята і вихідні вони проводили разом. Скоро Маринка вже чекала дитину, всі були раді і щасливі, батьки Остапа взагалі літали від щастя: ще б пак, онук чи онучки від єдиного і улюбленого сина!
У визначений термін Маринка народила здоровеньким дівчаток двійнят, батьки перебралися жити до молодих, що б бути ближче до онуків, а то з двома важко. Дівчатка підростали, вони були як дві краплі води схожі на чоловіка, викапані Остап в дитинстві. Малюки купалися в любові, особливо їх любив дідусь, постійно балував і все дозволяв, возив їх у парки кататися на атракціонах, вони обійшли всі зоопарки в місті і ходять щовихідних у цирк.
Життя так би і тривало, якби одного разу Остап не повернувся додому вдень.
Він зайшов в дім, у будинку стояла майже тиша, не рахуючи тихої музики зі спальні. Він роздягнувся і зайшов у спальню, порадувати дружину раннім поверненням з роботи, але те, що він там побачив, змусило його здригнутися. Його кохана дружина Маринка вовтузилася з кимось у ліжку, Остап спокійно сів на стілець і сказав:
– Рідненькі, я повернувся, я так скучив!
Рух одразу припинилося і з-під ковдри показалося обличчя батька. Ось тут Остап і зрозумів, що таке, коли земля йде з-під ніг… Він був вражений настільки, що мовчки встав і пішов на кухню, умився холодною водою, а цей час Марина з батьком вийшли зі спальні. Остап мовчки пройшов до шафи, взяв валізу і зібрав свої речі. Марина запитала:
– Остапе, ти йдеш?
– Так, я йду, вибач, але я не ані хвилини тут залишатися!
– А як же дівчатка? Вони так люблять тебе!
І тут щось у Остапа клацнуло, він вирішив відкласти свій переїзд, залишився вдома і мамі ні чого не сказав, але спав на дивані.
Наступного дня, здобувши кілька волосин батька, Остап поїхав в лабораторію і замовив тест на визначення батьківства.
Через місяць тест був готовий, Остап тремтячими руками відкрив конверт і прочитав: ймовірність батьківства 98,3 відсотка. Остап вперше за багато років сповз по стіні і заридав в голос, адже він так любив дівчаток, а це не його дочки, а його батька, тобто зведені сестри!
Остап повернувся додому дуже пізно, він мовчки зайшов на кухню, там сиділа мама і нервово совалася на табуреті:
– Остапчику, де ти був? Телефон не доступний, я так хвилювалася! Остапе, що сталося? – вона помітила вираз обличчя сина, який Остап блідий і втомлений.
– Так, мамо, дещо сталося!.. Уявляєш, у мене є сестри, а я щойно дізнався!
– Синку, ти при своєму розумі? Які сестри? Що ти говориш?
Сергій простягнув мамі конверт з результатами генетичного тесту і повідомив:
– На перевірку я взяв волосся мого батька і двійнят!
Мама мовчки дістала два листа і прочитала, її обличчя змінилося, очі наповнилися болем, а потім і сльозами.
Вона мовчки встала і пішла збирати речі, в цю ніч Остап з мамою поїхали, вони повернулися до себе в квартиру, мама ще довго приводила до тями сина, а через рік Остап зустрів жінку, аз якою одружився, жили всі разом.
Марина так і живе з батьком Остапа. Чи щаслива у низ родина? Знають про це лиш вони самі.
Мама Остапа теж зустріла чоловіка, вона вже забула, що таке бути коханою, він кожен день дарує Світлані букети, возить її на відпочинок, а незабаром мама переїжджає до нього і Остап з дружиною, яка при надії, залишуть у квартирі своєю родиною.
Таке життя, нікого не можна в ньому засуджувати…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
