Скоро у мене буде ювілей – 60 років! Я так мрію запросити всіх рідних та друзів, та як бути з колишньою невісткою, та теперішньою – не уявляю. Віра просто ангел. Коли Павло сказав, що розлучається, я не повірила. Вона і мамою мене називала, і допомагала, як могла. Син точно буде з новою дружиною. А як вони поведуть себе всі разом, одному Богу відомо. І за що мені таке на старість літ?
Коли Павло прийшов і сказав, що розлучається з Вірою, оскільки покохав іншу жінку, я подумала, що це жарт. Я вже стільки років дякую Богу, за таку невістку. Вона просто ангел. І мамою називає, і до моїх порад прислухається.
Вирішила написати, а з чого почати не знаю: чи то про себе спершу, чи то про сина, а може про якусь із невісток. Втім, спочатку про себе: мені 59 років, кілька років тому я залишила роботу і сиджу на пенсії. Здоров’я не дозволяє більше працювати.
Була перукарем, весь день на ногах, а тепер проблеми з ними. Сама виростила сина: чоловік покинув нас, коли малюк тільки пішов в перший клас. Були у мене після розлучення і швидкоплинні зустрічі, і нетривалі романи, але заміж ніхто так і не покликав. Зараз і зовсім не до побачень: ходити важко. Друзів у мене багато, сусіди чудові, а у сестер і братів свої сім’ї. З усіма спілкуюся, нудьгувати ніколи.
Тепер можна розповісти про мого сина. Павло повернувся з армії і відразу ж одружився на гарній дівчині. Завжди боялася, що відносини з невісткою будуть напруженими, і з невісткою і зовсім не зможу спілкуватися. Однак, я була приємно здивована тим, як легко і приємно мені було спілкуватися з Вірою.
Вона виявилася такою відкритою, щирою і доброзичливою! У мене навіть з’являлися думки, що такого не буває і тут явно якийсь підступ. Ось тільки Віра і справді була чудовою. Перший рік після весілля вони жили у мене, а потім купили власне житло. За цілий рік ми жодного разу не полаялися з Вірою, зверталася вона до мене на “ти” і називала “мамою”, а я і зараз її “дочкою” називаю.
Після того як Павло з дружиною від мене переїхали, мені стало навіть нудно. Ми щодня зідзвонювалися з невісткою і розмовляли по телефону. А скільки радості було, коли з’явився на світ наш онук! Жили вони чудово. Павло займався бізнесом. Віра ходила на роботу, але у неї був час і для будинку, і для сім’ї, і для допомоги батькам.
Я очікувала своєї черги в державній клініці, щоб вирішити усі питання з ногами, але Віра взяла свої заощадження і оплатила все в приватній клініці. Я стала її лаяти: “Я могла і почекати!” Але невістка серйозно заявила: “Як можна чекати, коли боляче? Я не змогла б заснути, знаючи, що мамі важко”. Ось така у мене невістка! Іншої такої не знайти.
Їх сімейне життя тривало майже дев’ять років. Але раптом несподівано приїхав Павло і сказав, що він розлучається. Спершу я вирішила, що це жарт. Але син зізнався, що досить давно зустрів і покохав іншу. Потім хотів розійтися з нею, вважав, що це захоплення, але не вийшло. Навіть невістка моя вже була в курсі і погодилася дати розлучення. Зателефонувала Вірі, а вона в сльози: “Що вдієш? Не прив’яжемо ж ми його!”
Так і розлучилися. Я з усіх сил просила сина не руйнувати сім’ю. Не послухав… Син справно платив аліменти.
Потім Павло привів до мене свою нову наречену. Вона була схожа на дикунку: довге чорне волосся, вигнуті брови, пухкі накачані чимось губи і довгі нарощені нігті. Спілкуватися не вміє, з вихованням біда, погані слова так і летять. Весь час на сина шикає і слова сказати не дає. А Павло її і слухається! Диво якесь! Сказала синові, що немає бажання на весілля йти, а з’ясувалося, що вони і не планували нічого такого: розпишуться і на пару тижнів на море поїдуть. Так і зробили.
Коли вони повернулися, я сказала Павлу, щоб приходив в гості в будь-який час, але без цієї дівки. А ще попередила, що у свята у мене в гостях буде його колишня дружина з моїм внуком. Так що краще, щоб він приходив один. Павлу стало прикро.
Забіг вранці на мої іменини, мене привітати, а потім на Великдень теж сам приїжджав. А скоро у мене великий ювілей. Планувала відсвяткувати в ресторані з усіма родичами. Звісно, запрошу і невістку з онуком. Як з сином вчинити? Віра запропонувала: “Мамо, я можу не приходити, щоб тобі не було так важко”.
Тільки от мені все одно буде погано: і без Віри з онуком, і без сина. Павло точно з’явиться з цією дамою, яку мені бачити не хочеться. Мене все ще не покидає надія, що Павло розлучиться з нею і буде жити з родиною, як раніше. Як мені вчинити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
