Багато років тому, ще в школі, я закохалася в одного хлопця. Але ніхто про це не знав, настільки дорогі мені були почуття, які він у мене викликав. Я відсторонилася від нього, бо образилася через те, що він пішов в іншу школу. Я знаю, це виглядало по-дитячому, але це були шкільні роки, підлітковий вік…
Так, у мене, звичайно, були потім одні відносини, а пізніше я взагалі вийшла заміж. Це була дурниця, шлюб виявився невдалий, і невдовзі ми з чоловіком розлучилися.
Скоро я зрозуміла, що в реальності мені по-справжньому подобався тільки один чоловік, той хлопець, моя шкільна любов. Я вирішила його відшукати після довгого часу, який сплив з моменту нашої останньої зустрічі. Відшукала.
Нічого не змінилося, він мені, як і раніше, подобався, наше листування і телефонні розмови відволікали мене від реальності. Але виявилося, що ми на дуже далекій відстані, в різних країнах. Мені захотілося до нього приїхати, та він відхилив ідею. Я вирішила, що, значить, я йому не подобаюся. Тут все по класиці, що поробиш? Я завела інші відносини з бажанням вилікуватися від нав’язливих думок і нарешті зажити хоч раз нормально.
Але мене постійно роками мучать думки про нього, я стурбована, схиблена, і не від нудьги, мені є чим займатися, але все одно… Про що інші думають, коли лягають спати? Кожен про своє. А я про нього.
З його довгих роздумів, за характером нашого спілкування мені зрозуміло, що йому байдуже на мене. Можливо навіть, він вважає мене ідіоткою, але йому точно не має до мене ніякого діла. А я все думаю… А раптом ми колись все-таки зустрінемося, а раптом все-таки я йому небайдужа?..
І так вже років 5.
Це лікується? Я не хочу бути як Грета Тунберг – зациклитися на чомусь і дошкуляти собі постійно, до того ж ще й нещасний хлопець страждає. Йому, напевно, взагалі не зрозуміло, чому ця ненормальна час від часу пише йому, звертається з якимисьи дурними питаннями, намагається почати розмову…
А я все сподіваюся.
Аліна, м. Харків.
Фото – ілюстративне, femmie
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
