Прибилася до двору собака, маленької породи. Дочка принесла додому, зі сльозами на очах. Встояти перед тим, хто просить дитячим поглядом ми з чоловіком не змогли. Ми подали оголошення про те, що знайдена собачка.
Попередили дитину, що коли господарі відгукнуться, доведеться повернути. Писало багато людей, але ніхто не міг описати нашийник, а він був досить незвичайним. Господар не був знайдений. Так у нас з’явився вихованець, Тишка.
Тишка прожив з нами сім місяців. Дочка сама гуляла з чотириногим другом, доглядала і мила його. Так би і жила собака з нами, якби не моя сестра.
Віра побачила Тішку місяць тому, коли заявилася в черговий раз попросити грошей на дитяче харчування для свого молодшого. Сестрі я давала ту суму, яку було не шкода. Вона ніколи нічого не повертала, не дивлячись на клятви «я все поверну, чесно!».
– Ой, який гарний! Де взяли? Завжди хотіла саме такого, бішон фрізе, якщо мені не зраджує пам’ять! – захоплювалася сестра.
Дізнавшись, що собака була знайдена на вулиці, сестра встала в стійку:
– Ви зобов’язані віддати мені! Нову собаку заведете, а у мене і за рік таких грошей не буде!
– Віра, тобі дітей годувати нічим, а ти собаку зібралася заводити, – спробувала я напоумити сестру.
– Не віддаси? – я похитала головою. – Пожалієте! – крикнула сестра і пішла.
Пішла і пішла, звикла з дитинства отримувати все, що хоче. А зараз мами немає, чоловік її кинув, ніхто не поспішає виконувати всі бажання Віри, ось вона і психує.
А через тиждень після Віри до нас прийшли з поліції. І звинуватили нас у крадіжці собаки. Я не знаю як, але сестра примудрилася знайти господиню собаки і переконала її в тому, що собака була злісно вкрадена. І за скромну суму, Віра вказала на нас.
Господиня собаки (вельми дорогий, як виявилося) спочатку не стала нас навіть слухати. Вона ображала нас, загрожувала немислимими карами:
– Та ви знаєте, хто мій чоловік? Так я вам влаштую! Ви у мене в тюрму сядете!
Чоловік гарячково шукав наш пост піврічної давності, то самий, в якому ми шукали господарів собаки. Він тицьнув істеричною жінці свій телефон під ніс і сказав:
– Ось, дивіться! Ми вас шукали! Бачите! Ми, до недавнього часу, навіть не знали, як порода називається!
– Але мені сказали, ви – злодії! Ви спеціально нас з Палоірлшкідакр (для мене це прозвучало саме так, ім’я у собаки заковирістий імені будь-якого англійського лорда) вистежили і вкрали його у мене! – повідомила нам жінка і показала свою співрозмовницю по листуванню. Мою сестру. – Вона з мене винагороду взяла!
Справу вирішили світом – дамочка забрала свою заяву з поліції, собаку ми віддали, незважаючи на сльози дочки.
А вчора Віра прийшла до нас в будинок, як ні в чому не бувало:
– Привіт. Займи на суміш!
Я втратила дар мови від подібної нахабства. Чоловік вийшов подивитися Вірі в очі:
– Слухай, а тобі не соромно ось так до нас ходити і гроші клянчити? Ти ж нас злодіями виставила!
– Самі винні – поскупилися собачку! А у мене діти з нею б грали! Жадібність повинна бути покарана! Знаєте, скільки я перелопатила інформації, щоб господиню знайти! То то же! Так чесно – ні мені, ні вам. І взагалі, самі знаєте що буває з тим, хто минуле згадає! Мені 2 тисячі треба!
– Тобі за нас дали гроші, ось на неї суміш і купуй! Все, щасливо! – чоловік виставив мою сестру з нашої квартири. – Ще хоч гривню їй тільки спробуй дай! – пригрозив він мені і пішов в кімнату.
Сестра образилася. Вона вважає, що я спеціально хочу заморити її дітей голодом. А я подумую маякнуть в органи опіки, племінників шкода.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
