fbpx
життєві історії
– Слухай, ну чого ти ображаєшся? Ну, не могла я тебе з нами покликати. Батьки Андрія шановні люди. Батько – суддя, у матері своя компанія, а ти не вмієш, навіть правильно вилку тримати! Ну куди тобі поруч з ними?

Ірина Миколаївна дивилася, не дивлячись вперед і натирала келих, на якому не залишилося жодного плямочки. Раптом задзвонив телефон, вона, немов прокинувшись, поставила келих на стіл і взяла трубку.

Дзвонила дочка:

– Мамуля, привіт, як у тебе справи? Слухай, а мені Андрій пропозицію зробив, я погодилася! Ми вирішили по-тихому розписатися, покличемо тільки батьків і близьких друзів. Загалом, я тебе на весілля запрошую.

– Юленько, донечко, я так за тебе рада. Я обов’язково приїду.

– Я приїхати перед весіллям не встигну вже, так що чекай запрошення поштою. Спати залишишся у нас, так що готель навіть не шукай. І ще, ти не допоможеш мені з грошима? Батьки Андрія пообіцяли все оплатити, але сама розумієш, краще б з двох сторін…

– Звичайно, не проблема.

– Дуже добре, мамо. Все люблю-цілую, пізніше ще подзвоню.

– Бувай, донечко, і я тебе люблю!

Ірина Миколаївна поклала трубку і знову почала натирати келихи. Останній раз вона бачила Юлю 4 з половиною роки тому, коли вона їхала вчитися до столиці. Вони коротко попрощалися і пообіцяли якомога частіше бачитися, але щось не вийшло.

Вона подумала про те, що нарешті-то зустріне дочку і вирішила почати діяти. Насамперед, продати машину і гараж покійного батька.

Покупець знайшовся за місяць. Відразу після вдалого продажу, Ірина Миколаївна отримала маленький конверт, в якому було запрошення на весілля, підписано витонченим почерком дочки. Цього вистачило, щоб жінка пішла в банк і перевела гроші, які вони з чоловіком складали гроші на дачу.

Але хіба можна жаліти чогось для дочки? Все розпродавши, взявши з собою останню пенсію вона вирушила в столицю до дочки.

– Юленько, ти мене не зустрінеш, я вже через 2 години на місці буду?

– Мамо, візьми таксі, ми на місці за нього заплатимо. У нас просто гості зібралися, некрасиво буде піти зараз.

Ірина Миколаївна, підготувалася до візиту і таксистам з вокзалу не довіряла. Відійшла трохи подалі, прочитала адресу будинку і викликала до нього машину. Само собою, її ніхто не зустрів, крім, що гуркоче з відкритого вікна музика.

Вона піднялася і довго дзвонила в двері, поки вони не відкрились. З квартири вийшли напідпитку хлопці, які з веселим сміхом обговорювали, яку горілку, а найголовніше скільки, потрібно придбати.

Ірина Миколаївна не розгубилася і проскочила в квартиру. В накуреному приміщенні було дуже багато людей. П’яні дівчата хлопці сміялися, розмовляли, танцювали і спали прямо на підлозі. Раптом один з них глянув на жінку і крикнув:

– Юльчина мама? Теща приїхала?

– Так, а Юля де? – розгублено запитала вона.

– Так вона вже напилась і спить, а ви проходьте на кухні, треба за знайомство випити.

З розмови з зятем жінка зрозуміла, що це вже третій день свята. Нормальне весілля зіграли два дні тому, а з друзями напилися вчора, а сьогодні «поправини за здоров’я». Батьки подарували молодятам квартиру, машину, обставили все новими меблями і технікою.

Незабаром повернулися друзі, і Андрій втратив до тещі усілякий інтерес. Вона пішла в спальню і знайшла свою дочку, просто в одязі та взутті. Вона тільки поцілувала її в чоло, погладила по голові, а потім поїхала додому. 18 годин в поїзді, і вона вже вдома.

Через деякий час зателефонувала Юля:

– Мам, а ти чого так рано поїхала, не поговорили навіть?

– А мені вистачило, Юль, гарне весілля, дякую, що запросила.

– Слухай, ну чого ти ображаєшся? Ну, не могла я тебе з нами покликати. Батьки Андрія шановні люди. Батько – суддя, у матері своя компанія, а ти не вмієш, навіть правильно вилку тримати! Ну куди тобі поруч з ними?

– Дійсно, дочко, куди мені? Гаразд, мені пора відпочивати, а то я більше доби не спала. Дзвони як-небудь потім.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.