– Сьогодні ваша квартира дістається моїй донечці, я їй подарунок на день народження зробила, а ви давайте на знімну! – свекруха Марта Сергіївна спокійно сьорбнула каву, яку я перед нею поставила за дві хвилини до цих її слів.
Сказати що у мого чоловіка чудова рідня? Ну не знаю, навіть сам Сашко, мій чоловік визнав якось:
– Ніколи у мене нормальних стосунків відносин не було ні з матір’ю, ні з сестрою. Мама ніколи мені навіть цукерок в дитинстві не купувала, хоча в той же час Таїчка – сестра – наминали їх за обидві щоки.
Ну хіба любляча мати може таке дозволити? Мені здається ні… Ось таке ставлення до Сашка у них збереглося досі, вони вважають, що навіть зараз, через стільки років, сашко щось повинен їм.
25 червня Сашко заради пристойності подзвонив вранці своїй сестрі Таї і привітав її з днем народження. А потім каже мені:
– Навіть дзвонити не хотілося, але треба було, а то ж мати відразу почне… Та й Таї мої поздоровлення взагалі не потрібні, агакала в трубку тільки і все… Ех, що за сім’я… – зітхнув чоловік.
Мені довелося теж приєднатися до привітань, але якби я знала, що свекруха з Таєю прийдуть особисто до нас, я б цього не робила.
Була субота, у нас з чоловіком були свої справи, ми тільки почали виходити з квартири, як з ліфта вийшли до нас – Марта Сергіївна – моя свекруха, разом з Таїсією…
Вирази облич у них задоволені, радісні, правда у свекрухи вони миттю змінилося, як тільки вони побачили нас.
– А ви куди це зібралися, ми тільки до вас, а ви на вихід, давайте вертайтеся, – каже вона.
– Справи у нас – сухо відповів Сашко.
– Які ще справи? У тебе зараз зовсім інші справи повинні бути, які набагато важливіші, – з незадоволеним виразом говорить свекруха.
– І які ж?
Ми все таки повернулися в квартиру, я поставила перед Мартою Сергіївнорю каву.
– А такі справи, – сьорбнувши, почала свекруха, – що сьогодні ваша квартира дістається моїй донечці, я їй подарунок на день народження зробила, а ви давайте на орендовану перебирайтеся. Та й до речі, документи треба з’їздити переоформити.
Тут Тая підійшла до мене і простягла руку, мабуть побажала взяти в’язку ключів відразу собі.
Треба пояснити один момент – житло було повністю наше з чоловіком і до свекрухи воно не мало ніякого відношення, і чому вже вона так захотіла – я пояснити не в силах.
– Що-що? Я, може, не розчув? А з чого це я свою квартиру повинен сестрі віддавати? Та ще й від тебе це подарунок, що відбувається. мамо?
– Ти так не хвилюйся. Ти ж рідня нам як не як, тому поділися. Таї нашій 20 років як ніяк виповнилося, тому май совість. Дівчинці треба самостійно і окремо жити, звільняйте квартиру.
– Я радий за вас з Таєю, тільки ви мене вибачте, але чому б тобі, мамо, не орендувати своїй дочці житло, до чого нас кудись переселяти?
Свекруха почала чинити опір, щось доводити про сім’ю і повагу…
– Стоп! – не витримала я, – Скільки можна? Я зараз поліцію викличу якщо ви не підете від нас, зрозуміло? – заявила я марті Сергіївні з донькою.
– А що сталося? Давай викликай, може вони вам речі допоможуть винести.
– А те сталося, що ця квартира вас ніяким боком не стосується, тому, будь ласка сідайте назад в ліфт і їдьте звідси, – ввічливо сказала я і пішла відкривати перед ними двері.
Але вони і слухати нічого не бажали! Словом, я змушена була дійсно викликати поліцію, свекрусі виписали штраф, а вона і тут вирішила схитрувати, заявивши:
– Ось на синок, оплачуй, твоя дружина це зробила!
Сашко миттю повернув папірець своїй матері, після чого вони нарешті пішли з нашої квартири. Вже не знаю чи надовго, та й що це взагалі було таке – ми так і не зрозуміли. От що у людей іноді в голові?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
