fbpx
життєві історії
Сьогодні вранці завітала на гостину мама чоловіка, ми з минулого року не бачилися, тобто тижнів зо два. Я накрила стіл і все до чаю подала, як же інакше. Зазвичай ми з чоловіком заощаджуємо практично на всьому. Я думала, він оцінить мій порив причепуритися на свято його сестри. Але я не вгадала. Зате як сукню раз на сто років вирішила купити, ну й що що у війну, то це такий гріх

Сьогодні вранці завітала на гостину мама чоловіка, ми з минулого року не бачилися, тобто тижнів зо два. Я накрила стіл і все до чаю подала, як же інакше. Хоча сказати, що ми душевно й добре спілкуємося, на жаль, не можна.

А треба сказати, останнім часом наші стосунки з чоловіком і так були досить натягнутими, так тепер ще й свекруха олії у вогонь підливає.

Все тому, що за кілька тижнів зовиця Іринка, сестра мого чоловіка, виходить заміж. І, звичайно, ми отримали запрошення одними з перших. Ось тільки чи варто мені йти туди, я вагаюся.

З Іриною у нас прекрасні стосунки, але решта родичів чоловіка просто не сприймає мене і постійно намагається якось зачепити. Особливо свекруха. Вона мене зовсім на дух не переносить, вважає, що її синочок міг когось і кращого знайти.

Після довгих умовлянь Богдана я таки наважилася піти на весілля. А щоб підняти собі настрій та підготуватися до майбутнього заходу, вирішила я купити собі нову сукню.

Про чоловіка, звичайно, я теж не забула – підібрала йому шикарний костюм-трійку і задоволена вирушила з покупками додому. Зазвичай ми з чоловіком заощаджуємо практично на всьому. Я думала, він оцінить мій порив причепуритися на свято його сестри. Але я не вгадала.

Мало того, що чоловік влаштував сцену і назвав мене марнотратницею, так мені ще й сукню зрештою довелося повертати. А сьогодні на ранок, після нашої вечірньої суперечки з Богданом,  до нас прийшла свекруха і чоловік їй, як на духу, про все розповів.

Гарна родина, нічого не скажеш! Те, що я вже кілька років в тих самих чоботях зиму ходжу, ніхто не бачить. Зате як сукню раз на сто років вирішила купити, ну й що що у війну, так зробили з мене ворога народу! Так вже згрішила я цим вчинком.

Причому костюм для чоловіка, звісно, залишили. Адже Богдан свідок, йому гарним треба бути. А ось його дружина нехай як сирота ходить, війна ж в країні.

Навіть не знаю тепер, чи я піду на те весілля 25 січня. Жодного бажання немає святкувати щось із цими людьми. Як би ви повелися в моїй ситуації?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page