fbpx

Спадок, цей будинок, в якому вона сама. Алевтина вже місяць не могла спати через безсоння. А тут ще баба зі своїм: – – Ти припиняй ревіти! Все що могла – ти зробила для матері. Сім років доглядала за нею. Тепер влаштовуй своє особисте життя. Заміж тобі давно пора! Та хіба Алі до цього. А що, як Ніна приїде? -Так, що це таке! У рідний дім неможливо потрапити! – обурилася Ніна

На дворі була пізня ніч, і тільки в одному будинку зі всього села горіло світло. У Алевтини вже практично місяць безсоння. Молодій жінці було незвично знаходитися самій в порожньому будинку.

– Все, Алевтинко. Сороковини справили, тепер і душа твоєї матері знайде спокій… – вимовила баба Марфа.

– Дякую вам! Що б я робила без вас і діда Пилипа? Ви хоч заходьте частіше, не забувайте мене. Сумно мені без матері, не знаю як далі жити, – заплакала Алевтина.

– Ти припиняй ревіти! Все що могла – ти зробила для матері. Сім років доглядала за нею. Тепер влаштовуй своє особисте життя. Заміж тобі давно пора!

– Не до заміжжя мені зараз…

Баба Марфа і дід Пилип жили по сусідству з Алевтиною. Вони були не тільки добрими сусідами, а й хорошими друзями.

Завжди допомагали одне одному в будь-якій ситуації. Ось і зараз Марфа не поспішала додому, намагалася заспокоїти трохи Алю.

– А що Нінка? Ні гу-гу, так і не дає про себе знати? – запитала стара.

– Ні. Я написчала їй повідомлення, як тільки матері не стало. Але як бачите – не приїхала…

Ніна – рідна сестра Алевтини. Вона ще в юному віці поїхала з рідного дому і відтоді лише тільки раз надіслала матері листа. Мовляв, у неї все добре. Зінаїда кілька разів писала старішій дочці, дзвонила, кликала в гості, але відповіді так і не отримала.

– Може, це й на краще! Нінка завжди була вітряною. А так тобі хоч спокійніше буде, без таких родичів! – мудро зауважила баба Марфа. – Щось засиділися ми сьогодні. Піду я. А ти лягай спати!

Алевтина провела сусідку до воріт, і пішла відпочивати. Рано вранці дівчину розбудив наполегливий стукіт у двері і вікно. Хтось тарабанив так, що штукатурка сипалася зі стелі.

Спросоння, вона не одразу впізнала свою сестру, Ніну, яка була в компанії чоловіка років п’ятдесяти.

– Так, що це таке! У рідний дім неможливо потрапити! – обурилася Ніна.

– Ой! Ніночко! Вибач, я не впізнала тебе. Адже ти раніше темненькою була, а зараз руда…

– По-перше – не руда, а яскрава! А по-друге – відійди з дороги! Ми здолали довгий шлях і хочемо відпочити, – жінка нахабно відштовхнула сестру і увірвалася в будинок.

Хоч Алевтина і розгубилася несподіваній появі сестри, але все одно дуже зраділа. Адже як-не-як, рідна душа!

Дівчина кинулася ставити чайник і накривати на стіл.

– Ніно, а цей мовчазний чоловік з тобою, твій чоловік? – тихенько поцікавилася Аля.

– Хто?! – розсміялася Ніна. – Ти хоч і виросла, але як була недалекою, так і залишилася нею! Це мій «брокер». Він оцінить мамин спадок і допоможе нам з продажем будинку.

– Який продаж? – здивувалася Алевтина. – Я не збираюся продавати рідну домівку. І, між іншим, я тут живу, якщо ти не помітила.

– Нічого, отримаєш свою частку і купиш собі інше житло! – заявила Ніна.

– Може тобі не відомо, але мама заповіла будинок мені. Прости Ніно, але ти до спадщини не маєш жодного стосунку…

– Нічого, заповіт я спростую через суд. Думали залишити мене ні з чим?Я не дозволю! Зі мною такий номер не пройде! – розлютилася жінка.

Алевтина сиділа в повному заціпенінні і спостерігала, як сестра проводить обшук в старій скрині матері. Не знайшовши нічого цікавого, Ніна кинулася до серванта і стала там все перевертати.

– Ніно, що ти шукаєш? Золота, коштовностей у нас ніколи не було. Грошей – теж немає. За сім років, поки мати хворіла, всі заощадження пішли на ліки, – байдужим тоном вимовила Алевтина.

У неї було дуже важко на душі. Хотілося плакати від несправедливості і виставити сестру за двері. Але дівчина була доброю і тихою, тому не могла вчинити так по відношенню до сестри.

Ніна в розпачі почала знімати ікони зі стін, розглядаючи і оцінюючи кожну. Їй хотілося хоч щось забрати цінне з цього будинку.

– Що ти робиш? Бійся Бога! – заплакала Аля.

У цей момент в будинок увійшла баба Марфа.

– Алевтинко, у тебе гості? – стривожено запитала стара. – Це ти? Тобі то що тут потрібно? Навіщо приїхала? – звернулася до Ніни.

– Приїхала по спадщину. Ось, будинок зібралася мій продавати! – промовила Алевтина

– Ти що це удумала? Десять з гаком років не показувалася, а зараз спадщини захотіла? Де ти була, коли мати твоя хворіла? Чим допомогла їй?! – кричала бабуся на Ніну.

– Йди звідси, пліткарка стара! Тобі яке діло до нас?! Іди по хорошому! – гаркнула Ніна.

Бабуся не стала сперечатися і мовчки вийшла з дому.

– Ось так краще! Виховувати вона мене надумала! – кинула їй у слід жінка.

Ніна оглянула уважно ікони, потім показала їх своєму приятелеві. Той ствердно закивав, після чого, жінка стала складати їх в сумку.

Несподівано двері відчинилися, і в будинок зайшов розлючений дід Пилип з вилами.

– Швидко пішла геть звідси, вертихвістка руда! – закричав він, і пригрозив незваним гостям вилами. – Я людина контужена, тому за свої дії не відповідаю!

Хвилиною пізніше у двір забігли сусіди, яких всполошила баба Марфа. Люди стали голосно галасувати і проганяти Нінку з двору. Першим з хати вибіг переляканий «брокер». За ним вискочила Нінка.

– Ну, я ще покажу вам! – загрожувала всім нахабна жінка.

– Іди, іди… І дорогу забудь сюди! Немає у тебе більше рідного дому! Не думай, що Алевтина беззахисна залишилася. Ми її нікому образити не дамо! – кричала їй услід Марфа.

– Дякую вам! – розплакалася Аля.

– Не треба нас дякувати, дівонько! – вимовив дід Пилип. – На те ми і сусіди, щоб допомагати один одному! Раптом ще раз поткнеться до тебе сестриця, відразу біжи до нас!

ВІдтоді Ніна більше не з’являлася в селі. Мабуть зрозуміла, що у сестри серйозний захист є, і їй нічого не вдасться забрати у неї.

А Алевтина вийшла заміж і у них з Миколою вже двійко діток підростають. Микола з сусіднього, ще меншого села, тому переїхав жити до дружини. Алевтина не самотня і щаслива.

Мілана Лебедєва

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page