Моїй дочці 26 років і Настуня заміж зібралася! Я вже переживала, що вона так і залишиться самотньою, адже досі вона ні з ким не зустрічалася. У нас із нею довірчі стосунки, і живемо в одному будинку та на одному поверсі.
Півроку тому вона зателефонувала і сказала: “Мамо, тату, зайдіть з батьком до мене, у мене для вас сюрприз”.
Її квартира була вся заставлена вазами із білими тюльпанами. І це у грудні! Дочка розповіла, що познайомилася із хлопцем два тижні тому. Не хотіла одразу нам говорити, бо Арсен вірмен, вирішила, що нам він не сподобається.
Я побачила, що чоловік дійсно не в захваті від цієї новини, але сказала, що дочка вже доросла і нехай вирішує сама.
За тиждень донька переїхала до свого хлопця, а я втратила спокій. Вона познайомила нас, хлопець гарний, але одразу мені здався надто самовпевненим та егоїстичним. Так і вийшло, ще й додалося те, що він сказав, що чоловікам у них дозволено все, а дружина має займатися побутом та створювати комфорт чоловікові.
Відразу ж заговорив про одруження та дітей. Я попросила дочку не поспішати.
За цей час вона вже кілька разів приїжджала додому таксі, один раз навіть серед ночі: виникала найменша суперечка, якщо щось не так – Арсен відразу ж збирав її речі і виганяв. Вона плакала, казала, що це вже все, але за кілька днів він приїжджав по нею з величезним букетом троянд, і вона знову їхала з ним.
На мої сльози Настуня відповідала: “Я його кохаю і нічого з цим не можу вдіяти”.
Я просто місця собі не знаходжу від усього цього. Єдина дитина – і така нещаслива. Я впевнена, що після одруження все зміниться ще більше гірший бік. Але як я можу завадити цьому!
Спати і їсти не можу, все думаю-гадаю, як помішати, запобігти шлюбу єдиної донечки. А нічого слушного не спадає на думку, ми з чоловіком майже у відчаї.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.