fbpx

Спершу Ольга та Гриць, як і всі, надіялись, що скоро на Донбасі все закінчиться, та пройшло близько року, і всі надії згасли. З важкою душею вони вирішили, що продадуть квартиру і куплять нову біля дітей. В цей час вони навіть не обговорювали куди подадуться – тільки до доньки в Росію, але перед поїздкою таки навідались до Богданки, яка була в невістках в далекому Львові

У Ольги та Гриця вже дорослі діти, у яких вже свої сім’ї. Живуть вони окремо від батьків. Так так склалася доля, що одна донька та син зі своїми сім’ями переїхали жити до Росії, а найменша Богданка, вийшла заміж за львівського парубка. Вони разом навчалися у одному вузі.

Самі ж батьки проживали в одному з міст Донецької області. Жили вони добре, часто їздили до дітей в Росію (їм туди було не далеко їхати). Найменша ж Богдана також часто запрошувала батьків до себе погостювати. В той час у них з Максимом народилися двійнятка, а ще вони розпочинали свій бізнес, тому допомога була потрібна, як ніколи. Батьки їздили до Львова, та все ж частіше гостювали в Росії.

Коли на Донбасі все почалася, Ольга та Гриць це важко перенесли. Спершу вони, як і всі, надіялись, що скоро все закінчиться, та пройшло близько року, і всі надії згасли.

З важкою душею вони вирішили, що продадуть квартиру і куплять нову біля дітей. В цей час навіть не обговорювалось, що переїдуть вони до Росії.

Син з донькою вже почали придивлятись на квартири, щоб придбати хороший варіант ближче себе. А самі ж Ольга та Гриць займалися продажем своєї квартири. Так, це було не легко, адже продавати нерухомість в регіоні, де йде війна – важко. Та й розуміли, що якщо й продадуть, то за безцінь, але вони до цього були готові.

Діти в Росії знайшли хороше житло, а саме будиночок в передмісті, про який все життя мріяли батьки. Ті ж вирішили поїхати туди, й придивитися, де саме будуть жити. Пробули вони там місяць. Погостювали у дітей. Все їм сподобалось, та перед тим, як переїхати туди на постійне місце проживання, вони вирішили провідати наймолодшу доньку Богданку, адже розуміли, що скоро вони не зустрінуться.

Час візиту до Львова, якраз припав на Різдвяні свята. (Ті, хто були в цей час на Львівщині, зрозуміють, адже таких традицій немає більше ніде). Всі свята вони пробули в доньки з зятем, їздили по родичах сватів. Не буду описувати, наскільки вони були зачаровані цим містом. Вони просто світилися від щастя, і все було зрозуміло.

На кінець історії скажу, що пішов вже 7-й рік, як Ольга та Григорій живуть у Львові, і навіть не думають нікуди переїжджати. Це місто зачарувало їх своєю красою, та неймовірним запахом кави на кожній вулиці.

Живуть вони у своїй квартирі, яку допомогли придбати Богданка з чоловіком, бо грошей за квартиру, яку продали в Донецьку, ледь-ледь хватало, самі розумієте…

Хочу сказати, що вони навіть помолодшали біля дітей. Всі при ділі: бабуся няньчиться з онуками, а дідо ще в силі допомагати дітям у власній справі.

Ось така історія. Плануєш одне, а виходить геть інше. Та головне, що все в цій історії закінчується добре, чого і вам бажаю.

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page