Спершу Віра Дмитрівна розхвалила свою внучку, що гарно вчиться, до церкви ходить, а після взялась обмовляти мою дитину. “Я вже так собі думала, що до вашого отця в церву піду, і розкажу всю правду про Арсена. Я недавно його перестріла, коли він по дорозі ганяв на велосипеді, ще й на одному колесі. На мої зауваження він такими словечками відповів, що годі й говорити”. Додому я йшла вся в сльозах, бо прекрасно знаю, з ким сплутала вона мого сина. Та їй ж не докажеш!
Працюю я в сільському магазинчику у нашому селі продавцем, і мала сьогодні одну неприємну історію зі своєю постійною клієнткою.
Цю жіночку я мало знаю, хоч і живемо ми в одному селі, та вона живе в протилежному кінці від мене, тому знаючи її, не знаю нічого особистого про неї.
На вигляд Віра Дмитрівна мені здавалась непоганою людиною. Наче така набожна, завжди розповідає, що відвідує церкву. Ще хочу зауважити, що в нас в селі дві церкви і так склалось, що я ходжу до іншої, ніж ця жіночка.
Тому наші дороги перетинаються лише коли вона приходить в магазин за продуктами. Я завжди їй пораджу що свіжіше, інколи навіть замовляю для неї товар, якого в нас нема.
І все би було нічого, якби вона вчора не прийшла до мене і не наговорила мені цих небилиць про мого сина. В магазин вона зайшла вже “накручена”.
Почала Віра Дмитрівна розмову зі своєї внучки, вихваляла, яка та розумниця, яка старанна і все таке. Та я тільки прихвалила її за це і сказала: “Ви маєте ким гордитись”.
А вона мені: “Хочу розповісти вам про вашого сина. Тиждень назад ваш Арсен їхав біля мене на велосипеді, та тільки на задньому колесі. Мало не збив мене з ніг. Коли я почала робити йому зауваження, то він ще тими словечками мені відповів. Що за дитина не вихована, я хотіла навіть піти до вашого отця і пожалітись на вас”.
Я говорю жіночко, ви сильно помиляєтесь, я можу гарантувати, що мій син так не може себе поводити, адже це йому не властиво.
На що вона мені таким голосним тоном: “Та ви добре не знаєте своєї дитини!”.
Та я, розуміючи, що то був не Арсенчик, запитала її чи вона хоч раз бачила, як виглядає мій син.
Та ця людина нічого не захотіла чути, вона лише стверджувала те, в чому була переконана безпідставно. Тоді я відкрила їй правду що мій син тоді ще був у таборі і тільки три дні тому, як звідти повернувся, тому це точно був не він і вона намарно його оббрехала.
Незважаючи ні на що, з недовірою в очах вона вийшла з мого магазину, вслід мені ще вигукнула, що перевірить цю інформацію. А мені після всього вже й не хотілось і працювати.
Як то іноді буває, можна легко звинуватити людину, і облити її брудом, коли поспішити з висновками.
Моя порада читачеві, ніколи не звинувачуйте ближнього, якщо не впевнені у своїй правоті, а то ваші звинувачення можуть коштувати іншій людині здоров’я.
Коли я ввечері повернулась додому і розповіла сину про цей випадок, мій син мені сказав що навіть і не вміє так кататись на велосипеді на одному колесі, а ще запевнив мене, що мені ніколи не буде соромно за його вчинки.
І я вірю своїй дитині і впевнена завжди в тому, що в його словах правда. А тій жіночці має бути соромно за її слова і поведінку.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
