У когось із вас була коли небуть така подруга, в якої в голові “хочу-хочу”, та інший голос говорить: “не можна”. Так ось це про мою подругу Лесю.
З нею ми товаришуємо вже більше п’ятнадцяти років. І всі ці роки вона мене просто замучила через свій характер.
Зазвичай, щоб Леся зі мною пішла на ту чи іншу подію, я маю її на тиждень швидше попередити. Якщо я скажу про це їй за день до події, то вона може мені відмовити, сказати, що вона не готова, і про таке потрібно попереджати завчасно.
Навіть якщо у нас намалювалася цікава мандрівка, яка не потребує великих затрат, моя подруга не в змозі прийняти такого швидкого рішення, їй як завжди потрібна і моральна і завчасна підготовка.
Звісно, вона пізніше шкодує, що не поїхала та нічого з собою подіяти не може. Моя подруга доросла людина, виховує двох чудових діток. Синочка Андрійка і донечку Мар’янку.
Ці діти зазнали сильної гіперопіки з боку мами, адже вже така моя подруга людина. Перш ніж відправити їх в школу, мусить обдумати всі можливі фактори впливу на них.
Неодноразово бувало так, що надворі спекотно, а Андрійко ще в шапці, бо так мама наказала, щоб вушка не простудив. Те саме із Мар’яною, всі дівчата морозиво їдять, а їй не можна, адже горло може боліти. Лише вдома в розтопленому виді.
Як я тільки не намагалась вплинути на її відношення до дітей, тай взагалі до життя, все марно. Адже все виховання іде від батьків, а мама Лесі притримується ще такої манери в вихованні і постійно Лесю навчає цьому.
Так і цього разу спільна подруга запросила нас на святкування дня народження у Карпатах, ми мали туди їхати двома бусами із своїми сім’ями, замовлено було все, ми навіть мали купатися у термальних басейнах, де Леся так мріє побувати і спробувати.
Та, на жаль, про цю поїздку Олена, так звати ще одну нашу подругу, попередила за два дня. Звісно, Леся відмовила. По її очах я бачила, що вона дуже хотіла, та якісь страхи з дитинства не давали їй цього зробити.
Вона стільки причин безглуздих назвала нам, чому ні. Це були і укуси комарів і що буде, як діти занедужають і навіть таке банальне, в неї немодний купальник.
По приїзду ми звісно ділились враженнями, показували Лесі фото і відео з нашої мандрівки, вона сильно шкодує, що не поїхала і говорить нам це не одноразово.
Навіть обіцяє, що наступного разу буде сміливішою і швидше прийматиме рішення, та нічого не змінюється. Таким чином Леся позбавлена багатьох радощів в житті.
Та нічого вона із собою вдіяти не може, а ми не знаємо, як їй в цьому допомогти. Можливо, ви знаєте, як нам “перепрограмувати” подругу?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!