В той час, як мій мужній син захищає всіх нас і Батьківщину, з невісткою Мариною творяться дива. Я останнім часом погано почуваюся, могла б вона хоч онука до мене відправити. Але ні, вона навпаки, відсторонюється. А недавно Антону п’ятнадцять років виповнилося. Так Марина таке святкування організувала. Але здивувало мене інше. Як виявилося, Марина і хрещена Антона, подарували йому айфони. А той образився, чому – білого кольору!
Розкажу я вам свою історію…
З Іваном ми вже давно живемо разом, ростимо двох діток. В ті часи коли, ми мали маленьких дітей, було дуже важко.
Приходилось Іванові ще о 4 вставати в чергу за молочком. Адже якщо вже встав би о 5, то нам нічого б не лишилося. Та ми все одно, як могли, ростили дітей: хлопчика Василя і дівчинку Олю.
Старший хлопчик вже далеко не хлопчик. А молодша донька, ще вчиться в аспірантурі. Багато років Василь зустрівся з дівчиною Мариною.
Спочатку вона була хороша, любуйся не на любуйся. Та коли, вони з сином після весілля почали жити на окремій квартирі, я відчула зміни. Думаю, невістка почала налаштовувати Василя проти мене.
Того коли в них народився мій внук, Антон, я не часто його бачила. Самій мені через проблеми із ногами важко рухатися, а вони до нас приїжджають не часто.
Так сталося, що Марина внука до мене не пускає, думає я його якось зіпсую… Хоча не знаю, що вона там з Антоном робить, адже хлопчик росте дуже розпущеним.
Коли ж почалося вторгнення мій синок майже одразу пішов у добровольці… Звісно моє серце щеміло, але я нічого не могла зробити. Василь пішов захищати мене, свою родину і свою Батьківщину.
Не знаю, як інші дружини військових, але моя невістка таке враження, що і рада була, адже тепер заробітна плата в сина була в рази вища.
З того часу я внука і не бачила…
Останній раз це було того тижня на його день народження.
В цей день Антонові виповнилося 15 років.
І поки в країні вторгнення, а мій син в ЗСУ то невістка вирішила зробити цілу вечірку з нагоди п’ятнадцятиліття онука. А найгарніше стало те, що Марина і хрещена Антона, не домовилися про подарунок.
І вони двоє подарували іменнику айфони. Та ще більше мене вразила реакція малого, замість подяки він зчинив істерику через те, що ці дорогі гаджети білого кольору.
Не знаю, як можна так було виховати дитину. Таке ставлення, коли інші діти можуть не мати і що поїсти. Ось що мені робити? Мені забрати онука до себе?
І чи варто про ці тринькання грошей Марини наліво і направо розказувати сину?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!