Щодо грошей мені з чоловіком пощастило не дуже. Здобувач він досить посередній. Та й особливо не напружується. Запитайте, навіщо живу із таким? Мені нікуди йти. Тим більше із двома дітьми.
Звичайно, я не очікувала, що так складеться моє життя. Молода була. Зараз розумію. Але я не могла розпізнати його на той момент.
Спочатку думала, що це просто смуга така в житті, не дуже хороша. Адже всяке буває. Але згодом зрозуміла, що це для нього є норма. Але метатися було пізно, з’явилася дитина.
Грошей катастрофічно не вистачало. Коли синові було три роки, довелося влаштуватися на роботу. Тоді чоловік зовсім розслабився. Заробітки стали взагалі час від часу.
Спочатку я його тягла, але потім чаша переповнилася. Тоді я твердо заявила, що дитині я зобов’язана, а йому – ні. Не подобається – йди. Я більше не тримаю.
І ось йому пощастило і він влаштувався на роботу із цілком пристойним заробітком за сільськими мірками. І почалося.
Виявляється, він тепер цар, адже він заробляє купу грошей. Виставляє мені якісь вимоги. І всеодно, що я теж працюю та втомлююся. Після роботи танцює навколо нього.
А мені вже нічого не треба. Я вже так втомилася за всі ці роки.
Сиджу, думаю, що робити і дивуюсь від своїх думок. Хочу, щоби він знайшов собі іншу. І пішов від нас. Обмежувати спілкування з дітьми не буду. Налаштовувати проти теж. Ось якось так.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
